|
РЕФЕРАТЫ КУРСОВЫЕ ДИПЛОМЫ СПРАВОЧНИКИ
|
|
|
| Обмеження волі як вид кримінального покарання |
Порядок і умови виконання покарання у вигляді обмеження волі Правове становище засуджених до покарання у вигляді обмеження волі Матеріально – побутове забезпечення та медичне обслуговування засуджених до покарання у вигляді обмеження волі Обмеження волі як вид кримінального покарання Обмеження волі є новим видом кримінального покарання для вітчизняної правозастосувальної практики. Як відомо, цей вид покарання було введено діючим Кримінальним кодексом, який набрав чинності з 1 вересня 2001 року, що стало реальним відображенням євроінтеграційного курсу України у сфері гуманізації кримінального законодавства, переорієнтації його на застосування покарань, альтернативних позбавленню волі. Законодавче закріплення порядку виконання цього виду остаточно було здійснено Кримінально-виконавчим кодексом України. Згідно зі ст. 61 Кримінального кодексу України, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу (далі — виправних центрах) без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Засуджені в даному випадку не ізолюються від суспільства, як при відбуванні позбавлення волі, вони лише обмежені у свободі пересування і виборі місця проживання. Це виражається у тому, що вони не вправі залишати територію виправного центру і визначену місцевість без дозволу адміністрації, а також зобов'язані проживати, як правило, у спеціально призначених для них гуртожитках. За своїми основними характеристиками виправні центри схожі зі спецкомендатурами, які існували в органах внутрішніх справ до 1992 р. Обмеження волі як міра кримінального покарання призначається на строк від одного до п'яти років. Карою при обмеженні волі є: а) тримання засудженого у кримінально-виконавчій установі; б) обов'язкове залучення засудженого до праці. Обмеження волі застосовується тільки як основне покарання. Як додаткові до нього можуть бути призначені штраф, позбавлення права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю, позбавлення спеціального, військового звання, чину або рангу, конфіскація майна. У разі призначення додаткових покарань засудженим до обмеження волі каральний і виховний вплив на них посилюється. Обмеження волі не застосовується до: а) неповнолітніх; б) вагітних жінок; в) жінок, що мають дітей віком до 14 років; г) осіб пенсійного віку; ґ) військовослужбовців строкової служби; д) до інвалідів І і II груп. Обмеження волі може бути застосовано і в порядку заміни невідбутої частини покарання іншим його видом. Так, особі, що відбуває позбавлення волі, суд з урахуванням її поведінки в період відбування покарання може замінити невідбуту частину покарання більш м'яким його видом — обмеженням волі в порядку ст. 82 КК України. Заміна невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке (обмеження волі) можлива після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; 3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання. 2. Порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі Порядок і умови виконання покарання у вигляді обмеження волі регламентуються статтями 56 – 70 Кримінально - виконавчого кодексу України та Інструкцією , затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 вересня 2001 р. №165. Кримінально-виконавче право України: Навч. посібник /Під заг. ред. О. М. Джужи. — К., 2000. А.Х. Степанюк. Кримінально – виконавче право України. «Право», Харків – 2006
Альтернативна Еволюція
Головний мусор кум PЯкий кум? PНу опер, падло, невже й дос не знаш? Так вн викликав мене сказав, що ти стукач, що тебе треба замочить PЯк замочить?P злякався я. PЗарзать, падло,P дихнув мен в ухо «пахан».P А тепер я знаю, що вн мене охмурив, сука. Мама Божа так просто не прийде. Ось так, Сашок! Дякуй свой Аелт, вона мен в душу заглянула. Будь спокйний Я скорше його заржу, а тебе в обиду не дам! Справд, я був пд надйним захистом бандюг. Чексти, побачивши, що хня тамна директива не спрацювала, незабаром вдправили мене етапом в Карлаг (Карагандинський табр). Так я опинився на пересильному пункт в Карабас. Ггантський табр. Десятки тисяч людей. Мен й дос не ясно, як чекстам щастило впоратися з такою страхтливою масою людей. Годувати, купати, слдкувати за сантарним станом, слдкувати за психостаном тих або нших груп (адже тут поднувалися будь-як верстви кримнального свту з простими роботягами, як потрапили за грати в м'я певного «вдсотка», запланованого десь вгор чиновниками сатанинсько машини, або з бойовиками УПА, «антирадянщиками» чи «космополтами») ... »Риторика: загальна та судова
Але, враховуючи щиросердечне розкаяння пдсудного Пауерса перед радянським судом у здйсненн злочину, я не наполягаю на застосуванн до нього смертно кари прошу суд присудити пдсудному Пауерсу п'ятнадцять рокв позбавлення вол». Вйськова колегя Верховного Суду СРСР засудила Пауерса до десяти рокв позбавлення вол з вдбуванням перших трьох рокв у в'язниц. Невдовз його обмняли на нашого розвдника полковника Абеля. Пропонуючи мру покарання, прокурор повинен чтко вказати вид виправно-трудово установи, передбачений законодавством Украни. В одному з районних судв Кивсько област судили неповнолтнх Денисюка Петренка. Прокурор у свой промов запросив м по два роки позбавлення вол в колон загального режиму. Слово надаться захисников, вн почина свою промову так: «Шановн судд! Прокурор не зна укранського законодавства. Неповнолтн Денисюк Петренко не можуть вдбувати покарання в колон загального режиму. Стаття 25 Кримнального кодексу Украни вказу, що засудженим уперше, неповнолтнм чоловчо стат, суд признача вдбування покарання у виховно-трудових колонях» ... »Шпоры по Праву
Сукупність ознак, що визначають діяння як злочин, має назву "склад злочину". Тому часто стверджують, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність складу злочинуКримінальне покарання та його види Кримінальне покарання — засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Метою покарання є: кара за вчинений злочин; виправлення та перевиховання засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання поділяються на три групи: основні, що призначаються тільки як головні; додаткові, що не призначаються самостійно, а тільки як доповнення до основних; змішані, що можуть бути як основними, так і додатковими. Основні покарання: позбавлення волі на строк від 3 місяців до 10 років (в окремих випадках до 15 років); виправні роботи без позбавлення волі на строк від 2 місяців до 2 років; позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності на строк до 5 років; штраф; громадська догана. До військовослужбовців строкової служби може застосовуватися покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон на строк від 3 місяців до З років. открыть »Риторика: загальна та судова
На пдстав викладеного й вдповдно до ст. 347, 348 КПК Украни прошу вирок Подльського районного суду м. Кива вд 20 серпня 19.. р. стосовно Дукача Д.Д. змнити й призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням вол. 25 серпня 19.. р. Адвокат (пдпис) Дивограй Д.Д. 6.3.3. «Протест порядком нагляду» До презид Кивського мського суду ПРОТЕСТ (порядком нагляду) у справ Голодриги Г.Г. на вирок Подльського районного суду м. Кива ухвали судово колег в кримнальних справах Кивського мського суду. Вироком Подльського районного суду м. Кива, постановленого 20 серпня 19.. р., Голодрига Г.Г. засуджений до трьох рокв позбавлення вол у виправно-трудовй колон загального режиму за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 141 КК Украни. Ухвалою судово колег у кримнальних справах Кивського мського суду вд 25 вересня 19.. р. вирок залишений без змн, а касацйне подання прокурору на м'яксть вироку без задоволення. З матералв справи видно, що засуджений Голодрига 6 липня 19.. р., перебуваючи в нетверезому стан, пограбував громадянина Пдтоптаного, вдбравши при цьому у потерпшого особист реч на суму 1 400 000 крб ... »Кримiнально-правовi заходи щодо затримання злочинцiв у дiяльностi ОВС
Кримінально – правові заходи щодо затримання злочинців у діяльності ОВС. Вступ Глава 1 Інститут затримання злочинця у системі обставин, які виключають злочинні вчинки: Історіко-правовий нарис формування кримінального законодавства про затримання злочинця; Затримання та його місце у системі заходів обмеження волі; Глава 2 Кримінально-правова характеристика інституту затримання злочинця: Поняття і ознаки особи підлягаючої затриманню; Приводи та підстави затримання злочинця; умови правомірності затримання злочинця; Глава 3 Кримінально-правові наслідки застосування заходів необхідності затримання злочинця: Підстави і умови правомірності заподіяння шкоди злочинцю при затриманні; Заключення. Список використаної літератури. Додатки. Вступ Найголовнішаа цінність у нашому сучасному суспільстві – людина, її честь, гідність, свобода і недоторканість1. Недоторканість особи охороняється державою, її Конституцією, законами і іншими нормативно-правовими актами. В Законі україни « Про міліцію» говориться, що правоохоронні органи повинні забезпечити захист «законних інтересів громадян». открыть »Покарання за злочин
Воно не може бути направлено на інших осіб, навіть близьких родичів. Наприклад, ізоляції підлягає особисто засуджений до позбавлення волі; конфіскації підлягає тільки майно, що належить винному особисто, тощо. Нарешті, сьома розпізнавальна ознака покарання полягає в тому, що будь- яке покарання тягне за собою судимість. Це знайшло своє законодавче закріплення в ст. 55 КК, за змістом якої призначення будь-якого покарання тягне для засудженого такий правовий наслідок, як судимість. Саме судимість відрізняє кримінальне покарання від інших засобів державного примушування. За своїм змістом судимість — це не тільки властивість кари, вона являє собою певний правовий статус засудженого, пов'язаний з різного роду правообмеженнями та іншими негативними наслідками протягом певного, визначеного в законі строку. Судимість як самостійна ознака покарання визначається тим, що вона визнається обставиною, яка обтяжує відповідальність в разі вчинення нового злочину та зберігає певні обмеження прав засудженого і після відбуття ним покарання (наприклад, тимчасове позбавлення права займати певні посади, займатись деякими видами діяльності тощо). открыть »Права людини
Тобто притягнення особи до відповідальності або ж обмеження її в правах та свободах не має супроводжуватись жорстоким, нелюдським чи іншим поводженням, що принижує людську гідність. “Різні тортури, катування в будь-якому його вигляді як найбільш жорстокий та нелюдський вид поводження з людиною не може мати місця, в тому числі і в сфері кримінальної юстиції. При визначенні мети покарання закон прямо встановлює, що кримінальне покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність.” “Також не слід розглядати порушенням права на повагу до гідності особи її залучення до проведення різних слідчих дій при розслідуванні кримінальної справи, які пов'язані з оглядом, обшуком, відібранням зразків для проведення експертизи, допитом. Сама процедура їх проведення побудована з урахуванням необхідності шанобливого ставлення до осіб, що беруть в них участь, в тому числі і до особи підозрюваного або ж обвинуваченого. Окремі з них мають додаткові гарантії і проводяться виключно у присутності осіб тієї ж самої статі та не можуть здійснюватися таким чином, щоб цілеспрямовано принижувати гідність особи або складати небезпеку для її здоров'я”. “При цьому з огляду на специфічність відносин кримінальний закон встановлює досить суворе покарання за застосування насильства або примушування особи давати свідчення при допиті”. открыть »Підприємництво
Грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України. вими приміщеннями, їх охорони, транспортом, засобами зв'язку, іншим необхідним майном, а військовослужбовців цих прокуратур обмундируванням здійснюється Міністерством оборони України. Працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, мають єдиний формений одяг з відповідними відзнаками, що видається безкоштовно. Генеральна прокуратура України і підпорядковані їй прокуратури є юридичними особами і мають свою печатку з зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. Прокурори і слідчі прокуратури мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника прокуратури та його зразок затверджує Президія Верховної Ради України. Міліція Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції є: . забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; . запобігання правопорушенням та їх припинення; . охорона і забезпечення громадського порядку; . виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; . забезпечення безпеки дорожнього руху; . захист власності від злочинних посягань; . виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; . участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків. открыть »Загальні положення методики розслідування окремих видів злочинів. Криміналістична характеристика злочинів
Спеціалісти різного профілю вивчаючи конкретний злочин або вид (групу) злочинів, а також злочинність в цілому, ставлять перед собою специфічні завдання і досліджують ті особливості злочину, які характеризують його зміст зі сторони, яка їх цікавить. Наприклад, представники науки кримінального права вивчають елементи складу злочину та інші ознаки, які мають кримінально-правове значення (обставини, які сприяють індивідуалізації покарання, впливають на обрання виду і міри покарання і умови його відбуття); кримінологи - причини, стан, структуру і динаміку злочинності. Криміналістична характеристика злочину являє собою сукупність таких даних про злочин, що сприяють його розкриттю. Вона включає відомості про особливості підготовки, вчинення і приховування злочинів, використання яких сприяє найбільш успішному, повному і швидкому їх розкриттю. Наприклад, якщо слідчий володіє даними про типові способи вчинення і приховування злочинів, що часто використаються злочинцями, розташування тайників, прийоми, що ускладнюють застосування засобів криміналістичної техніки, і інших способах маскування, які використовують, наприклад, розкрадачі, спекулянти, шахраї, йому значно легше розкрити злочин, його дії по відкриттю речовинних доказів і встановленню злочинця будуть більш цілеспрямованими і успішними. открыть »Відповідальність за порушення податкового законодавства
Під заниженням сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід розуміти умисно неправильне обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об'єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування). Залежно від характеру поведінки і діяльності суб'єктів податкових правовідносин можна також виділити ще один вид порушення податкового законодавства – це стягнення надлишкових сум податків — умисні дії робітників податкових органів по необгрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників (активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням законодавства). Важливе місце у галузі оподаткування займає примус, який являє собою систему заходів, що застосовуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов'язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчинені податкового правопорушення. Заходи податкового примусу характеризуються певними ознаками: 1) регулюються нормами фінансового права, а також адміністративно- процесуальними (інколи і нормами кримінального права); 2) застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб; 3) використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів; 4) припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання; 5) припускають позасудове застосування заходів податкового примусу; 6) податковий примус поєднує стягнення податкових платежів (тобто в тих розмірах, що зумовлені певними податковими обов'язками платників) і стягнення податків (з урахуванням санкцій за прострочення, відхилення тощо, тобто відхилення від виконання податкових обов'язків). открыть »Правовий захист підприємництва
Для притягнення до відповідальності за це правопорушення обов‘язково наявність прямого умислу і спеціальної мети - корисливих мотивів. Способи розголошення комерційної таємниці при цьому не мають значення. В Україні кримінальна відповідальність передбачена також за зловживання в області комп‘ютерних технологій. Навмисне втручання в роботу автоматизованих систем, яке призвело до перекручення чи знищення інформації або носіїв інформації, чи розповсюдження програмних і технічних засобів, які призначені для незаконного проникнення в автоматизовані системи і здатні тягнути за собою перекручення або знищення інформації чи носіїв інформації, карається позбавленням волі до 2 років або штрафом у розмірі від 100 до 200 розмірів мінімальної заробітної плати. Ті ж дії, які потягли шкоду у великих розмірах, чи скоєні повторно або за попередньою домовленістю групою осіб карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Цей вид кримінальної відповідальності передбачений статтею 1981 Кримінального кодексу України "Порушення роботи автоматизованих систем". Слід визначити особливу суспільну небезпеку таких злочинів у недобросовісній конкуренції. открыть »Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
Незалежно від волевиявлення чи згоди народного депутата його повноваження припиняються достроково у разі набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього. При цьому не має значення, який вид покарання визначений судом щодо депутата, а також звільнення його судом від кримінального покарання. Підставою для дострокового припинення повноважень народного депутата України є також рішення суду про визнання недієздатним або безвісти відсутнім, яке набрало законної сили. Принципово новим у Конституції є положення про те, яким чином у разі невиконання народним депутатом вимог щодо несумісності депутатського мандату з іншими видами діяльності його депутатські повноваження припиняються достроково На відміну від чинного законодавства про статус народного депутата, за яким рішення про дострокове припинення повноважень приймалося Верховною Радою, за Конституцією воно має бути прийняте судом. Виконавча влада. Згідно з Конституцією України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. открыть »Принципи кримінального права
Не дивлячись на виняткову важливість даного принципу для кримінального права розробка його в юридичній науці є недостатньою. Основні точки зору, що існують з даної проблематики можна звести до наступного: 1. Справедливість – це принцип кримінального права; 2. Справедливість – це принцип кримінальної відповідальності; 3. Справедливість – це принцип призначення покарань. Такі положення є наявним свідченням звуженого розуміння даного принципу у кримінальній науці. Не можна розглядати справедливість лише як принцип відповідальності і тим більше призначення покарання, так як будь- яка норма кримінального законодавства має бути справедливою. Келіна С.Г. та Кудрявцев В.Н. виділяють 3 рівні прояву принципу справедливості у кримінальному праві. Перший торкається справедливості призначення покарання, другий передбачає для законодавця вимогу визначити справедливу санкцію за злочинне діяння і третій торкається формування кола злочинних діянь. Але водночас вони зазначають, що “навряд чи слід враховувати всі ці аспекти при формуванні справедливості в якості кримінально-правового принципу.” Таким чином, автори керувалися тим, що оскільки кримінальне право регулює відносини між громадянами і державою і не відноситься безпосередньо до законодавця, то в законодавчому визначення цього принципу повинен бути відображений тільки прояв справедливості при визначенні судом міри покарання. открыть »Поняття і мета покарання
Відповідно до вищесказаного сформовано і структуру роботи, яка складається 1.Історична і соціальна обумовленість покарання. Різні часи, різні епохи, різні суспільно-економічні формації по-своєму визначали ті діяння які відносяться до злочинних. Досить таки часто серед такого виду поведінки опинялися дії, пов'язані з непокорою свавіллю та жорстокості з боку держави, не сприйнятті пануючої ідеології, висловлювання думок які не відповідають думці правлячого класу; тобто такі дії, що мають політичне забарвлення. Але завжди перелік злочинних діянь містив в собі посягання на особу, власність, існуючий порядок управління. Традиційно першим і головним засобом в боротьбі зі злочинністю завжди було кримінальне покарання. Власне держава не змогла б забезпечувати нормальну і стабільну життєдіяльність суспільства без цього кримінально-правового інституту. Тому довгий час покарання залишалося єдиним і самим надійним засобом боротьби зі злочинністю. Змінювалися лише види і система покарань в залежності від того, в якій суспільно-економічній формації перебувало суспільство. Стан, що характеризував відношення суспільства до інституту покарання, рівень його розвитку відображався в існуючих на певному етапі розвитку людства кримінально-політичних ідеях. открыть »Проект кримінального кодекса України
Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк. (2) Ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років. Стаття 400. Ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі(1) Самовільне залишення місця обмеження волі, або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, засудженою до обмеження волі, - карається позбавленням волі на строк до трьох років. (2) Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду - карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк. (3) открыть »Закон україни про міліцію
2. виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; 3. приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; 4. здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально- процесуальним законодавством; 5. припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них; 6. виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення; 7. проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; открыть »Адвокат у кримінальному процесі
I Адвокат - захисник підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного. 1.1. Конституція України – головні принципи забезпечення підозрюваному, обвинувачуваному, підсудному права на захист, презумпцію невинуватості та змагальності. Конституція України проголошує, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист . Забезпечення обвинуваченому цього права є однією з основних засад судочинства . Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура (ч.2 ст.59). В Конституції України також закріплено принцип презумції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконим шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч.1,2 і 3 ст.62). Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист і презумпції невинуватості є важливою гарантією об’єктивного розслідування і судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинних осіб. открыть »Cтановище дітей та молоді в зарубіжних країнах
Схоже на те, що в американському суспільстві розмиваються межі між дитинством та зрілістю. З одного боку, Америка закохана в дітей і захоплюється піклуванням про них, з другого – вона ажніяк не турбується про збереження дитинства, яке є не лише біологічною, а й культурною конструкцією. За сучасних умов починають руйнуватися встановлені близько ста років тому бар’єри – закони про дитячу працю, обов’язкову освіту для дітей, правосуддя для неповнолітніх. Зараз ці бар’єри стикаються з епідемією дешевих наркотиків, якими торгують діти, і жорстокими вбивствами, скоєними підлітками. У цьому зв’язку зазнає критики система правосуддя для неповнолітніх, яка передбачає для менш жорсткі, ніж для дорослих покарання. Нарікання висловлюютьсяч і на адресу загальної дитячої освіти. Доречно навести дані про вік, з якого настає кримінальна відповідальність. В різних країнах він різний : « в Англії – 8 років, в Греції, Франції – 13 років, в ФРН – 14 років, у Швеції – 15 років, в Египті , Лівані, Іраку – 7 років, в Ізраїлі – 9 років» . открыть »
