Обставини, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві

Секретар судового засідання — учасник кримінального процесу, в процесуальні обов'язки якого входить ведення та засвідчення своїм підписом правильності протоколу судового засідання та розпорядчого засідання суду. Він виконує за дорученням судді також необхідні організаційні функції: повідомляє учасників процесу про час і місце розгляду справи, з'ясовує причини нез'явлення та інформує про це суд, виконує інші доручення головуючого із забезпечення судового процесу (вручає копію вироку, надає можливість ознайомлення з протоколом судового засідання тощо). Секретар судового засідання повинен бути не заінтересованим у результатах справи. Правила відводу судді повною мірою стосуються і секретаря судового засідання, з тим лише обмеженням, що попередня його участь у справі як спеціаліста, експерта, перекладача або секретаря судового засідання не може бути приводом для відводу. 6. Порядок вирішення заявленого відводу Відвід, заявлений судді або народному засідателю, вирішується іншими суддями без судді, якого відводять. Суддя, якого відводять, має право дати пояснення з приводу заявленого відводу. При рівності голосів суддя вважається відведеним. Відвід, заявлений двом суддям або всьому складові суду, вирішується судом у повному складі простою більшістю голосів. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті. Заява про відвід судді, який одноособово розглядає справу, подається у письмовому вигляді не менш як за три дні до судового розгляду справи. Відвід, заявлений судді, який одноособово розглядає справу, вирішується постановою голови районного (міського) суду. Коли до складу районного (міського) суду обрано одного суддю або коли відвід заявлено голові районного (міського) Суду, питання про відвід вирішується постановою голови міжрайонного (окружного) суду. Відвід, заявлений голові військового суду гарнізону, який одноособово розглядає справу, вирішується постановою голови чи заступника голови військового суду регіону, Військово-Морських Сил. В такому ж порядку вирішується питання про відвід, заявлений в судовому засіданні. У випадках, коли відведено головуючого суду, а також при його самовідводі слухання справи відкладається для заміни його Іншим суддею або справа передається до вищестоящого суду для вирішення питання про її підсудність. В разі відводу народного засідателя останній заміняється іншим народним засідателем. Пояснення судді і народного засідателя з приводу заявленогоїм відводу сприяють з'ясуванню питання про те, чи дійсно єобставини, які виключають участь цих осіб у розгляді справи, іприйняттю правильного рішення по заявленому відводу. У разі надходження письмової заяви про відвід судді, якийодноособово розглядає справу, він має право подати на ім'я головирайонного (міського) суду або міжрайонного (окружного) судупояснення у письмовому вигляді. Коли ж відвід заявлено йому всудовому засіданні, він може дати усні пояснення, які заносятьсядо протоколу судового засідання, або письмові, які додаються досправи і разом з нею направляються голові відповідного суду. З метою перевірки обґрунтованості мотивів відводу суддя, суд,голова вказаного вище суду вправі витребувати необхідні документи, заслухати пояснення відповідних осіб.

Риторика: загальна та судова

Островського у справ Луньова, промову адвоката Л. Розенталя у справ Козтса). 3. Подання аналз доказв, як встановлюють обставини, що виключають можливсть порушення кримнально справи. (Див. промову адвоката А. Каляева у справ Курдна, промову адвоката В. Поганкна у справ Клкова). 4. Аналз характеру вини (крайня необхднсть, наявнсть необережност, необхдна оборона...) Див. промову адвоката О. Дервза у справ Верховського, промову адвоката ¶. Успенського у справ Муранова2. 5. Аналз мотивв, якими керувався пдсудний. Варто звернути особливу увагу при пдготовц судово промови на промову адвоката С, Любтова у справ Назаренка. 6. Аналз ступеня характеру вдповдальност. Див. промову адвоката А. Екмекч у справ Кирилно4, промову А. Полякова у справ Цаплна . 7. Аналз причинного зв'язку мж дянням, у якому обвинувачуються пдсудн, наслдками. Див. промову адвоката М. Карабчевського у справ братв Скитських. 8. Аналз причин умов, як сприяли вчиненню злочину. Див. промову адвоката А ... »

Виконання наказу або розпорядження в кримінальному праві

Наприклад, в російському Кримінальному карному укладенні (1903) закріплювався ряд лава,низка обставин, об'єднаних з'єднаних в дві групи: що виключають винність провинність діяння( хворобливий болючий розлад, недосягнення віку кримінальної карної відповідальності і ін.) і що виключають протиправність в спричиненні шкоди (виконання наказу, необхідна оборона, примушення примус,силування , крайня необхідність). Сучасне кримінальне карне законодавство більшості країн також характеризується різноманіттям систем обставин, що виключають злочинність діяння. Вивчивши дані обставини, можна стверджувати, що їх включення приєднання в новий Кримінальний карний кодекс є з'являється,являється достатньо досить логічним. Адже вільний розвиток особи особистості в правовій державі, що формується в Україні, впровадження нових технологій і т.п. не застраховано від випадковостей і непізнаних явищ навколишнього світу. І на цьому шляху колії,дорозі не обійтися без помилок і жертв, а суть сутність,єство людини така, що він завжди готовий йти на ризик, але та ризик обдуманий, який принесе користь і людині, і державі. открыть »

Риторика: загальна та судова

Вд захисника вимагаться: абсолютна точнсть чтксть юридичних формулювань посилань на закон; ретельна пдготовка до обгрунтування квалфкац злочину (переглянути постанови Пленуму Верховного Суду Украни, теоретичн статт, судову практику; порадитися з колегами). Питання про квалфкацю злочину ставиться захисником, коли обвинувачення повнстю або частково визнаться, а квалфкаця злочину, запропонована слдчим, заперечуться. Правов мркування адвоката мають бути аргументован, а висновки обгрунтован перевреними доказами. Як ситуац найпоширенш у судовй практиц? захисник не заперечу фактично сторони дяння, але стверджу, що воно передбачено не тим кримнальним законом, яким його квалфку обвинувачення; захисник заперечу окрем елементи дяння, наприклад розмр викраденого, мотив убивства на пдстав цього пропону ншу квалфкацю. Якщо захисник стверджу, що запропонована обвинуваченням квалфкаця неправильна, що дяння не вдповда складу злочину, то вн повинен дати фактичну юридичну характеристику дяння пдсудного, а також розкрити змст закону, застосування якого заперечуться ... »

Проект кримінального кодекса України

При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. (2) При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Стаття 34. Рецидив злочинівРецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Стаття 35. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинівПовторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом. Розділ VIII. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ Стаття 36. Необхідна оборона(1) Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів, інтересів територіальної громади чи інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. (2) Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнення суспільно небезпечного посягання або звернення за допомогою до інших осіб чи органів влади. (3) Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. открыть »

Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення

З усх цих чотирьох варантв поведнки «ясиру» перспективним, себто таким, що да можливсть вижити на довшй сторичнй дистанц, тльки четвертий. Перш два, строго кажучи, взагал не варантами, бо ж означають пряме самознищення; третй варант означа знищення непряме, поступове, а все ж неухильне. Адже Aвалтвник чу приховану ненависть, внутршнй опр, поборю таку жертву особливо жорстоко - аж до фзичного знищення або ж зламу духовного, себто душевно каптуляц й переходу в окреслену йще категорю «г». Саме так схематично вигляда сторичний процес перетворення «ясиру» у «яничарв», ототожнення жертви з Aвалтвником через прийняття його цнностей, його бачення ситуац, визнання ус системи Aвалту «правильною» , вдтак, перехд на бк ц системи й активна участь - тепер уже на боц «орди» - у дальшому поAвалтуванн «ясиру». Особливстю цього процесу , однак, те, що справжня його суть каптально мстифкуться ста врешт невидимою чи, власне, невпзнанно спотвореною для всх його учасникв ... »

Електронна комерція

В І ег е нині запроваджуються платіжні системи, які забезпечують обмежену анонімність платежів. Неанонімні системи дозволяють ідентифікувати кожну конкретну покупку. Перевагою таких систем вважається можливість створювати високоефективні бази даних для маркетингу, а також розробляти стратегію зміцнення стосунків з клієнтами. Вважається також, що анонімність сприяє кримінальній діяльності та ухиленню від сплати податків. З іншого боку, часто висуваються аргументи, що відсутність анонімності є втручанням у приватне життя споживачів. Тому поєднання позитивних властивостей обох підходів паралельно з обмеженням притаманних їм недоліків є дуже перспективним. 2. Методи захисту платежів у мережі І ег е Слабким місцем мережної інфраструктури є незахищені канали зв'язку, де існує можливість появи неіснуючих платежів, перехоплення та несанкціонованого використання платіжних даних, інших проявів шахрайства та зловживань. Такі випадки траплялися в І ег е . Існують два шляхи захисту передачі інформації: ізолювання мережі, яка використовується для обробки платежів, тобто використання приватних мереж, і шифрування даних. открыть »

Страхование грузов

Киев Предложение клиентам АСК “Енергополіс” страхує усі види вантажів, що перевозяться будь-яким засобом транспорту у будь-яку точку світу, по всіх основних видах перевезень. Компанія укладає договори страхування вантажів на наступних умовах: - “З відповідальністю за всі ризики”(аналогічно “обмовкам Інституту Лондонських Страховиків по страхуванню вантажів”(CL. 252 1/1/82). - “З обмеженою відповідальністю” (аналогічно “обмовкам Інституту Лондонських Страховиків по страхуванню вантажів” (CL. 253 1/1/82). - “Мінімальне покриття” (аналогічно “обмовкам Інституту Лондонських Страховиків по страхуванню вантажів” (CL. 254 1/1/82). Розмір страхового тарифу складає 0,25-2% від суми, на яку страхується вантаж. Фактичний тариф встановлюється в договорі страхування за згодою сторін з урахуванням вартості, характеру вантажу, його розміщення і якості упаковки, виду транспортних засобів, пори року та інших обставин, що дають можливість визначити ступінь страхового ризику.Используемая литература “Страховое дело” под ред. Рейтмана Л.И. – Москва 1992г. “Страхование грузов” Базилевич В.Д., Базилевич К. С. , Знання 1997г “Введение в страхование” Шахов В.В. , -- М.: Финансы и статистика 1992г открыть »

Поняття і види співучасті у кримінальному праві

Вона має місце там, де як фактичний виконавець злочину виступає особа , що не є суб’єктом кримінальної відповідальності . Тут особа , що фактично вчинила злочин, виступає як знаряддя чи засіб вчинення злочину .У таких випадках ця особа , не несе кримінальної відповідальності, внаслідок її неосудності та недосягнення нею віку кримінальної відповідальності, до відповідальності буде притягнута особа, що спрямувала її дії і усвідомлювала обставини , що виключають визнання її суб’єктом злочину . Об’єктивна ознака злочину може виконуватись кількома особами . У таких випадках має місце співвиконання . Співвиконавцем визнається і той , хто хоч сам не здійснював діянь, що описані в диспозиції норми Особливої частини КК, яле надав допомогу іншим співвиконавцям злочину, дії яких безпосередньо її утворювали (напр. Тримав потерпілого при вбивстві, не надаючи йому можливості чинити опір, хоча своїми діями і не спричинив смерті ). Суб’єктивна сторона злочину , вчиненого виконавцем, характеризується умислом . Виконавець усвідомлює суспільно небезпечний характер власної поведінки, вчинення її у співучасті, передбачає можливість настання загального , єдиного наслідку і бажає або свідомо допускає його настання . открыть »

Профілактичні можливості адвоката у конкретній кримінальній справі

Вказаний обов'язок адвокат несе перед своїм підзахисним, а не перед слідчими органами, прокурором і судом, бо вони не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого (ч. 2 ст. 22КПК), а отже, і на його захисника. При несумлінному або некваліфікованому здійсненні адвокатом своїх обов'язків перед підзахисним останній вправі відмовитися від нього і вимагати повернення внесеної плати повністю або частково (залежно від обсягу і якості роботи, виконаної адвокатом), в тому числі і через суд в разі виникнення спору (ч. З ст. 12 Законупро адвокатуру). Але сам адвокат ні під яким приводом (наприклад, розбіжності з обвинуваченим у питаннях тактики,засобів здійснення захисту, визнання чи заперечення вини),крім випадків, коли є обставини, що виключають його участь в даній справі, не вправі прямо чи побічно спонукати підзахисного відмовитися від його допомоги. Така відмова, як і відмова під впливом рекомендацій слідчих органів, прокурора чи судді, не може розглядатись як добровільна. Беручи участь у справі, адвокат може сприяти слідчим органам і судові у встановленні лише тих обставин, що виправдують підзахисного, пом'якшують або виключають його кримінальну відповідальність, І в цих межах він сприяє виконанню завдань кримінального судочинства, а здійснюваний ним кримінальний захист є, за висловом А.Ф.Коні, «суспільним служінням»1. «Він повинен бути лише правозаступником. бути не слугою свого клієнта і не пособником йому в намаганні уникнути заслуженої кари правосуддя, але помічником і порадником людини, яка, за його щирим переконанням, невинна зовсім або зовсім не так і не в тому винна, як і в чому обвинувачують»2. открыть »

Загальні положення методики розслідування окремих видів злочинів. Криміналістична характеристика злочинів

Так, в розслідуванні більшості (незакінчених) кримінальних справ найчастіше вдається виявити три наступних етапи: початковий (що дозволить детальніше зорієнтуватися в обставинах злочину, накопичити, вивчити фактичні дані про нього - в першу чергу ті, що можуть з течією часу зникнути), наступний (що створює необхідну фактичну основу для пред'явлення обвинувачення і допиту обвинуваченого) і завершальний (що дасть можливість пред'явити обвинувачення, допитати обвинуваченого і здійснити інші дії, що вимагаються для завершення кримінальної справи). Другого етапу в розслідуванні може і не бути, якщо на першому вже створена база для пред'явлення обвинувачення. По деяким складних, багатоепізодних справах, злочинах, пов'язаних з порушенням технічних, технологічних і інших правил, інколи виділяють підготовчий до розслідування етап. Він полягає в поповненні первинних матеріалів додатковими даними, яких не вистачає для порушення кримінальної справи в відведені законом терміни. Цей етап є не частиною розслідування, а лише підготовкою до його початку в суворій відповідності з кримінально- процесуальним законом. Для здійснення найбільш успішного розслідування злочинів на всіх вищезазначених етапах слідчої діяльності по конкретній справі і на стадії підготовки до нього дуже бажано, щоб прийоми і засоби дій слідчого в методиці розслідування розроблялися з врахуванням особливостей зазначених етапів. 2. Система та завдання методики розслідування окремих видів злочинів Кожна методика розслідування, грунтуючись на викладених вище загальних положеннях, повинна відображати особливості застосування тактичних прийомів проведення слідчих дій. открыть »

Необходимая оборона (ст. 35, 36 УК Украины)

Для досягнення даної мети автором поставлені наступні завдання: 1) Встановити сутність поняття необхідної оборони; 2) Визначити підстави та умови правомірності необхідної оборони; 3) Розмежувати інститут необхідної оборони та інституту уявної оборони; 4) Виділити особливості між поняттями необхідна оборона, крайня необхідність та затримання злочинця. Методологічний інструментарій дослідження базується на загально наукових методах, таких як синтез, аналіз, індукція, що передбачає прямування від одиничного до цілого, та дедукція як метод визначення одиничного через ціле та інші. До того ж використовувався спеціальний правовий метод — метод порівняльного аналізу, який дозволяє виявити схожі ознаки у декількох досліджуваних об’єктів, а також встановити розходження між ними. Робота структурована відповідно до поставлених мети та завдань та складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку нормативних джерел і використаної літератури та додатку. РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ ІНСТИТУТУ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ. Статті Кримінального кодексу, що виключають кримінальну відповідальність, відносяться тільки до тих випадків, коли в процесі здійснення таких дій завдається шкода громадянам, державним чи суспільним інтересам. Дурманов Н.Д. розглядав необхідну оборону як обставину, що виключає злочинність діяння ; Ю.В. Баулин - як обставину, що виключає ознаки злочину, тобто суспільну небезпеку і злочинність діяння. открыть »

Стадії порушення кримінальної справи

ВСТУП 1. Поняття і класифікація приводів і підстав до порушення кримінальної справи. 2. Структура і ознаки приводів і підстав до порушення кримінальної справи. 3. Порядок порушення кримінальної справи. 4. Нагляд прокурора за законністю порушення кримінальної справи. ВИСНОВОК ВСТУП Кримінальний процес починається з моменту прийняття уповноваженим на це суб'єктом кримінального процесу офіційної заяви або повідомлення про злочин, з'явлення з повинною або безпосереднього виявлення ознак злочину. Заява чи повідомлення про злочини, з'явлення з повинною або безпосереднє виявлення ознак злочину є юридичними фактами, що породжують кримінально-процесуальні правовідносини, дають початок кримінальному процесу та його першій стадії — стадії порушення кримінальної справи. Суть стадії порушення кримінальної справи полягає в тому, що компетентні органи повинні встановити наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для того, щоб прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, а також інших обставин, які є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи. открыть »

Тактика судового допиту

Після перегляду відеозйомки відтворення події та обставин вчинення злочину, де Г. в подробицях показав, як він скоював вбивство А., підсудний зрозумів, що його аргументи про непричетність до вчинення вбивства спростовані і він визнав свою вину. Підводячи підсумок розгляду тактичних прийомів при допиті в судовому засіданні, слід зазначити, що державний обвинувач повинен постійно удосконалювати свій тактичний потенціал, вивчати тактичні прийоми, що розроблюються наукою та напрацьовані практикою. Складач методичних рекомендацій: старший прокурор відділу участі прокурорів у кримінальному судочинстві Немченко Л.А. открыть »

Свiдок у кримiнальному судочинствi

Такі показання можуть бути викликані і дією свідка з боку обвину-ваченого, потерпілого чи близьких їм осіб ( підкуп, шантаж, пог-роза вбивством і т.і.). Закон передбачає, що перед початком кож-ного допиту встановити визнаним між свідком та підозрюваним чи обвинуваченим, а також потерпілим ( ч.4 ст.167 КПК України), що має важливе значення для правильної оцінки показань свідка. Пока-зання свідка перевіряються шляхом аналізу їх змісту, порівняння з іншими доказами, які містяться в справі, під час виконання додат-кових та повторних допитів, очних ставок, відтворення обстановки та обставин події. Умовою добросовісних показань свідка є також психічна пов-ноцінність свідка. Особи, які у зв'язку з своїми фізичними або психічними вадами нездатні правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати по них показання викорінює можливість участі його в якості свідка ( п.3 ч.і ст.69 КПК України). Не можуть бути допитані в якості свідка також: . захисник підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про обста-вини , які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника; . адвокат, представник професійної спілки та іншої громадської організації про обставини, які стали йому відомі в зв'язку з ви- конанням обов'язків представника потерпілого, цивільного позива-ча і цивільного відповідача. открыть »

Потерпевший в криминальном праве Украины

Однак більшість вчених, зокрема Л.Д.Кокорев, Н.Я. Калашникова, Ю.О. Іванов, Р.Д. Рахунок, М.О. Чельцов, Г.М. Омельяненко, М.П. Шешуков дотримуються думки, що близькі родичі особи, котра загинула внаслідок злочину, повинні брати участь у процесі, як потерпілі, а не як представники загиблих, бо їм найчастіше заподіюється велика моральна, а іноді і матеріальна шкоди. І з цим важко не погодитися. На думку Ю.О. Іванова, близькі родичі загиблих від злочину осіб беруть участь у кримінальному судочинстві як потерпілі, і всупереч думці окремих науковців, не лише з огляду на заподіяння їм майнової шкоди, наприклад, щодо неповнолітніх дітей, та інших недієздатних членів сім’ї, які знаходяться на його утриманні. Закон не називає їх потерпілими (потерпілим названо померлого від злочину), а лише вказує на те, що вони наділяються правами потерпілого. Але резонно запитати, що ж це за учасник процесу, якого наділено всіма правами потерпілого? Певна річ, це і є потерпілий. Всяке інше вирішення даного питання, наголошує Ю.О.Іванов, немає ніяких ні логічних, ні правових підстав. Цієї ж думки дотримується і Верховний Суд України. Так, у п. 5 постанови від 22 грудня 1978 р. “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів” Пленум Верховного Суду України роз’яснив: “В силу ч. 5 ст. 49 КПК у справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі, які в установленому законом порядку повинні називатися потерпілими”. открыть »

Значення об

Наприклад, водій автомашини, що учинив наїзд на людину, зобов'язаний доставити потерпілого в найближче лікувальне заснування або оказати йому іншу поміч. Невиконання особою цього обов'язку спричиняє кримінальну відповідальність . Як і кримінально-правова дія, бездіяльність носить кримінально- правовий характер лише тоді, коли вона є вольовою. Пасивне поводження, позбавлене вольового характеру, не спричиняє за собою кримінальної відповідальності. Тому так само, як і при дії, кримінальна відповідальність за бездіяльність не наступає, якщо вона цілком під впливом непереборного фізичного примуса. Так, охоронець не може відповідати за те, що не перешкодив розкраданню ввіреного під його охорону майна, якщо злочинці зв'язали його і позбавили можливості втручатися або звати на поміч. Психічне насильство при бездіяльності розглядається і як пом'якшувальна обставина при призначенні покарання. Не має кримінально-правового характеру і пасивне поводження людини, допущене їм під впливом непереборної сили природи. Під непереборною силою розуміється такий вплив об'єктивних чинників (стихійних сил природи, тварин, хворобливих процесів), у силу котрих людина позбавлена можливості фізично діяти. открыть »

Субєктивна сторона складу злочину

Коли мотив передбачений законом як обов"язкова ознака конкретного злочину, то це означає, що вказані в ньому діяння визначаються злочинними тільки в тому разі, коли вони скоєні саме з цих мотивів, а не з якихось інших. Якщо ж млтив не є обов"язковою ознакою злочину, то він не впливає на кваліфікацію. 4. При розслідуванні і розгляді справи в суді необхідно ретельно з"ясовувати, з яких мотивів скоєно злочин. Згідно із ст.64 КПК, мотив скоєння злочину є однією з обставин, які підлягають доказуванню по кримінальній справі. 5. Мета, або ціль, злочину - це те, до чого прагне особа, яка коїть злочин. Мета близько стикається з мотивом але це не рівнозначні поняття. Так, мотивом злочинів, визначених у ст.81-861 КК, є користь, а метою - бажання протиправно вилучити майно з державних чи колективних фондів і звернути собі, або іншим на вигоду. 6.Встановлення мотиву та мети злочину має принципово важливе практичне значення. При розслідуванні злочину, розгляді кримінальної справи в суді необхідно ретельно з"ясовувати мотиви, мету скоєння злочину (ст.223, 334 КПК України). Згідно зі ст.64 КПК України, мотив злочину є обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальній справі. VI. Помилка і її вплив на кримінальну відповідальність. 1. У деяких випадках особа в силу певних обставин неправильно оцінює свою поведінку, скоєне нею злочинне діяння, насталі шкідливі наслідки. открыть »

Адміністративна відповідальність

Адміністративне право посідає особливе місце в процесі реформування суспільства, подоланні кризових явищ в економіці та соціальній сфері. На цю галузь припадає основне навантаження щодо юридичного забезпечення адміністративної реформи, конституційних засад організації виконавчої влади, гуманізації діяльності держави, прав юридичних і фізичних осіб. Поняття і підстави адміністративної відповідальності. Відокремлення адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності. Принципи адміністративної відповідальності. Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність. Відповідальність неповнолітніх. Відповідальність посадових осіб. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. Відповідальність іноземних громадян і осіб без громадянства. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність (крайня необхідність, необхідна оборона, неосудність). Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення. Список використаної літератури Кодекс України про адміністративні правопорушення. Закон України «Про державну службу», 1993. открыть »