В?бран? статт?, реценз? та висловлювання, К., 1957; Чарнецький С., Нарис ?стор? укранського театру в Галичин?, Льв?в, 193 4; Кис?ль О., Укранський театр. К., 1925; Мороз 3., Укранська драматург?я та театр друго половини XIX ст.. К., 1950; М а м о н т о в Я., На театральних роздор?жжях, К., 1925; Укранський драматичний театр. т. 1, К., 1967 (в печати), т. 2, К., 1959; П ? с-к у н I. Р., Укранський радянський театр. К., 1957; Казимиров О., Укранський аматорський театр (Дожовтневий пер?од), К., 1965; Майстри укрансько радянсько сцени. Дов?дник, К., 1962; Йосипенко М., Великая дружба..., К., 1961; Марковський б.. Укранський вертеп, К., 1929; ХоткевичГ., Народний ? середнев?чний театр в Галичин?, [X.], 1924; его же, Театр 1848 року, [К.], 1932; Корифеи украинского театра. К., 1903; Борщаг?вський О., Йосипенко М., Шевченко ? театр. [К.], 1941; К у л?ни ч ?., Поет ? траг?к, К., 1964; Кис?ль О., Укранський актор Карпо Соленик, [X.], [1928]; Д?бровенко М., Карпо Соленик, К., 1951; Кропивницький М., За тридцять п'ять л?т, в кн.: Нова громада ... »
Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення
На сьогодні територіальні утворення цього типу розміщені практично у всіх країнах світу, представлені на всіх континентах. Неабиякий вплив їх на економічні процеси, що відбуваються у державах розміщення, оскільки в зонах створюються різноманітні виробництва, нові робочі місця, активізуються зовнішньоторговельні операції. Для вільних економічних зон характерні певні принципи формування безвідносно до типу та місця розміщення. Саме за цими принципами і визначається можливість віднесення окремих об"єктів до територіальних формувань даного типу. Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) - один з досить помітних елементів структурних перетворень світової економічної системи другої половини XX ст. Вони географічне розосереджені практично на всіх континентах та присутні у різних групах країн - як у тих, що розвиваються, так і у промислово розвинених. Вивчення світового досвіду СЕЗ дозволяє зробити висновок про широке різномаїття форм, цілей, механізмів, стратегій розвитку та результатів зонування. Але це різномаїття може і повинно бути ідентифіковане, зведене в загальну схему, тобто теоретично усвідомлено. Таким чином, практика використання подібних утворень не тільки не заперечує, але й вимагає опрацювання чітких формулювань, встановлення закономірностей розвитку, відпрацювання понятійного апарату. открыть »
Теорії нації та націоналізму
Мюрея розпочалася публкаця багатотомного словника англйсько мови (завершена в 1928 р.)[126]. У XIX ст. лтературними мовами стали словенська, сербохорватська, болгарська, фнська, укранська та н. Якщо для державних нацй питання «одержавлення», стандартизацй та унфкац сво мови було частиною ширшого, загальншого процесу «впорядкування», змцнення, стаблзац системи суспльних, культурних звязкв усередин нац, то для народв, для яких творення власно держави було справою майбутнього, «мовне будвництво» перетворювалося на революцйне гасло. XIX ст. породило цлу плеяду «флологчних» бунтвникв[127], чи «кабнетн вправи» в перспектив стали пдAрунтям революцйних нацоналстичних рухв. У середовищ «несторичних» народв мовн реформатори перетворювалися на справжнх «батькв нац». Згадамо ще один, надзвичайно важливий культурний аспект нацогенези в модерну добу. Йдеться про творення «нацонально стор». Зауважимо, що цей процес, пк якого припада на другу половину XIX ст., також був характерною рисою нацотворення не лише «несторичних», «малих» нацй, як мали обAрунтувати сво право на снування, а й «великих», «сторичних» нацй ґвропи, як, здавалося б, не потребували додаткових аргументв у свох претензях щодо нацонального буття. XIX ст., за прогнозом французького сторика Огюстена Тр, справд стало епохою сторично науки. У 1824 р. почалося видання багатотомного збрання документв Monumenta Germaniae Historica. В 1833 р. розпочато публкацю Documents inedits sur Ihistoire de Fran—e. В 1834 p. британський парламент ухвалив ршення видати багатотомну колекцю документв з давньо стор Англ та ¶рланд[128] ... »
Громадянське суспільство і демократія
Реферат на тему Громадянське суспільство і демократія ПЛАН 1. Поняття, структура і функції суспільства. 2. Моделі громадянських суспільств. 3. Вплив процесів трансформації на форму громадянських суспільств. 4. Громадянське суспільство як умова свободи та демократії. 5. Література. Поняття, структура і функції суспільства. Концепція громадянського суспільства, що почала формуватися на зорі Нового часу, розвивалась і змінювала свій зміст паралельно з розвитком суспільної реальності, яку вона позначала. Прийнятним варіантом періодизація подальшого розвитку ідеї і практики громадянського суспільства можна вважати три стадії, виокремлені професором Каліфорнійського університету Дж. Александером і умовно названі ним «громадянським суспільством -І, -II -III». «Громадянське суспільство-І» (кінець XVII - перша половина XIX ст.) було молодим буржуазним суспільством, що утверджувало ліберальні свободи, підкорялося закону, формувало громадську думку щодо проблем, які були визнані загально значимими. «Громадянське суспільство-II» (середина XIX до другої половини XX ст.) супроводиться загостренням класових суперечностей, пануванням насильницьких методів розв'язання конфліктів, загалом — «нецивілізованим» поводженням та незбалансованим впливом тих, кого ми нині назвали б «олігархами». открыть »
Україна масонська
Масони Росiйської iмперiї другої половини XVIII ст. мали ще три джерела сакрального знання – нiмецьке розенкрейцерство, авiнйонську школу «Academie des Vrais Macons» i школу в Монпельє «Academie des Sages». Особливим пiєтетом у них користувалися працi Фоми Кемпiйського, Парацельса, Я. Бьоме, Сен-Мартена, Iоанна Масона, Сведенборга… «Роботи» масонiв спрямованi на «загальну гармонiзацiю», вдосконалення та порятунок природи i людства, причому кожний масон має брати в цьому процесi дiяльну участь: займатися народною освiтою, «виправленням нравiв», благодiйнiстю, а також брати участь в алхiмiчних дослiдах, спрямованих на виправлення i «врятування неблагородних металiв». Процес унiверсального виправлення природи, який для масонiв був зумовлений трансформацiєю, «пом'якшенням» творiння, перетворенням сили Суду на силу Милостi, уподiбнюється тут алхiмiчнiй трансмутацiї мiдi в срiбло. Носiї догм i заборон – самодержцi та диктатори, жрецi та священики – розглядалися масонами як узурпатори, якi обмежують Богом дану полiтичну i духовну свободу ... »
Теорія фольклору
Цікаво, що вже перші конкретні спроби застосувати ідеї "виконавської школи" до українського оповідного матеріалу задемонстрували невідповідність йому її методики. Так, традиційність оповідних текстів, з якими працювала І. Головаха-Хікс, змусили її полемізувати й з ідеєю А. Дандиса, що "folk – це всі ми", і з розумінням Д. Бен-Амосом фольклорного осередку як "малої групи" 111 (порівн.: 1.1). Корисним "антидотом" проти захоплення крайнощами американської "виконавської школи" могло би стати фахове осмислення теоретичною фольклористикою тих зрушень, що відбулися в світовому літературознавстві другої половини XX ст. в галузі інтерпретації тексту 112 . З одного боку, концепції, "смерті автора" (Р. Барт, М. Фуко), пантекстуалізму та глобальної "деконструкції" літературного процесу (Ж. Деріда) об'єктивно працюють на усвідомлення літературознавцями генетичної близькості літератури до фольклору. З іншого ж, актуальним завданням стає серйозне поширення студій над інтертекстуальністю, розпочатих М. М. Бахтіним і Ю. Кристевою, на матеріал фольклору. открыть »
История Украины
У політиці їхньою метою було визнання українців як окремого народу в межах демократичної федеративної Росії. Зусилля молоді певною мірою вплинули на представників старшої генерації, які стали діяти рішучіше та енергійніше. У 1897 р. з ініціативи В. Антоновича і О. Кониського була заснована підпільна Всеукраїнська загальна організація, що поставила за мету об'єднати всіх українських діячів під своєю орудою. Вона започаткувала видавництво «Вік», влаштовувала Шевченківські свята тощо. Однак і ця організація приділяла головну увагу питанням не політичним, а культурним. Проте вимоги національно-політичного характеру посідали у суспільно- політичному житті України дедалі значніше місце, поступово набираючи загальноукраїнського масштабу. Галицькі українці, наприклад, створюють свої організації, впроваджують українську мову в школах. Важливу роль у формуванні національної свідомості та піднесенні культурно-освітнього рівня народу відіграло створення у 1868 р. товариства «Просвіта». Отже, другу половину XIX ст. і особливо його кінець можна оцінити як важливий етап підготовки та збирання українських сил до боротьби за незалежність, за українську державність.30. Національна політика російського царизму щодо України Незважаючи на переслідування й утиски з боку царського уряду, український національний рух наприкінці 60-х років продовжував розвиватися. открыть »
Украинская драматургия
Черкасенка, 1918), трагікомедія («Веселий Хам» 1921, Я. Мамонтова) та інші. Але справжнім драматургічним експериментом першої третини XX ст. стали п'єси Володимира Винниченка (1880— 1951). Навіть за своєю кількістю (а їх понад 20) вони мали б стати вагомою часткою українського театрального репертуару XX ст. Проте, після кількох хвиль видавничої зацікавленості творчістю драматурга (остання «хвиля» припала вже на кінець 20-х років), його п'єси було вилучено із загального вжитку. Сьогодні вони становлять істотну частину нової європейської драми, її українським відгалуженням. За своєю формою п'єси В. Винниченка, на перший погляд, доволі традиційні. Винятком є, можливо, твори кінця 20-х років. Це — сімейно- психологічні п'єси доти відомих взірців. Але канони психологізму тут тільки камуфляж, сценічна декорація для дії незвичної, нетрадиційної, експериментальної. Якщо в традиційній побутово-психологічній п'єсі другої половини XIX ст. засоби психологізму слугують для розкриття характеру в його розвитку, то в п'єсах В. открыть »
Постмодернізм та українська історична наука
У цьому понятті поєднуються справді «пост», у розумінні «після», та «модерн», «модернізм», у розумінні «сучасність», однак без докладного визначення, що вважати цією «сучасністю». «Сучасність», після якої є й проти якої протестує постмодернізм, локалізують у часі від середини XVIII до початку XX ст. Це або Просвітительство з вірою в науку і прогрес, або раціоналізм новочасності, або література і мистецтво другої половини XIX ст. з їхніми експериментальними шуканнями, або авангард перших десятиріч XX ст. Постмодернізм - це заперечення всіх цих явищ, отже повернення назад з одночасним переконуванням, що це є крок вперед, до чогось нового (хоча з відкиненням ідеї проґресу). Що це саме так, легко переконатися на деяких явищах постмодернізму І та П. В архітектурі - повернення до середньовічних замків зі стрілчастими баштами і дахами чи виникнення помпезної архітектури сталінської доби; у літературі - до реалізму, навіть з додатками «соціалістичного» або «порнографічного»; в образотворчому мистецтві -до гіперреалізму, у філософії - до марксизму чи ніцшеанства. открыть »
Cтановище дітей та молоді в зарубіжних країнах
Дітям не нав’язують знань, в них пробуджують цікавість та бажання пізнати те, що знають дорослі. Скаутів насмперед вчать виживати у природних умовах. Головний скаутський принцип : від інтересів особистості до інтересів колективу, а не навпаки, як вчили колишніх радянських піонерів. Наприкінці 80-х років всевітній рух скаутів об’єднував 117 національних асоціацій і нараховував більше 16 млн. осіб . Про велике суспільне значення скаутингу у країнах Заходу свідчать факти, наведені російською журналісткою Вікторією Волошиною : “При тому, що у Франції скаутів серед дітей – 6 відсотків, 7 з 10 членів французького парламенту – це колишні скаути. Всі президенти другої половини 20 ст. в Америці – також колишні скаути. За винятком хіба що Р.Рейгана – той був скаут-мастером (звання керівника)” . Останніми роками скаутинг набув поширення у посткомуністичних країнах, зокрема в Росії. “В Петербурзі, наприклад, впродовж року працює близько вісьми клубів у різних районах міста, де навчають першій медичній допомозі, основам життя в лісі, в шатрі, проводять психологічний тренінг Третя Всеросійська Джамборі (в піонерській термінології дещо середнє між злітом, фестивалем і зірницею, але куди більше привабливий за формою) підтримана губернатором Саратовської області Аяцковим, який виділив скаутам 17 гектарів землі у власність і ще 100 гектарів лісу в оперативне користування за умови ретельного догляду за цими лісовими угіддями” . открыть »
Функціонування банківських систем зарубіжних країн
Формування кредитної та банківської систем визначається характером існуючих у країні кредитних відносин та відповідних форм кредиту. На різних етапах розвитку суспільства склад кредитних установ зазнавав змін відповідно до еволюції історичних умов, розвитку національних економік. Разом з цим існують деякі загальні принципи побудови кредитних систем на сучасному етапі розвитку: - розподіл функцій центрального та всіх інших банків; - контроль та регулювання діяльності банків другого рівня з боку центрального; - центральний банк не бере участі у конкуренції на грошових ринках усередині держави. До початку XIX ст. кількість банків та масштаби їх операцій були незначними. Усі ці операції виконували одні й ті самі банки, Що називалися комерційними (від лат. commerce - торгівля). Спеціалізації між ними не було. Швидкий розвиток капіталізму після промислового перевороту супроводжувався поширенням функцій та операцій комерційних банків, появою спеціальних кредитних установ. У багатьох країнах було створено центральні емісійні інститути, з'явилися ощадні каси та ощадно-позичкові асоціації. Інтенсивний розвиток акціонерних компаній з другої половини XIX ст. привів до появи нових функцій існуючих банків і таких спеціальних кредитних установ, як інвестиційні банки та компанії. На початку XX ст. з'являється цілий ряд нових спеціальних кредитних установ: зовнішньоторговельні банки, установи споживчого кредиту та ін.Розвиток кредитної системи супроводжувався не лише спеціалізацією кредитних установ на здійсненні окремих функцій та операцій, а й універсалізацією комерційних банків, які нині практично виконують усі функції, за винятком емісії банкнот, яка здійснюється центральними банками. открыть »
Сутність демократії та її основні цінності
Саме ця риса зумовила назву сучасної демократії як ліберальної; - широке громадянство і високий рівень участі населення в політиці, які передбачають максимальне зниження або й зняття цензів (майнового, вікового, статевого, освітнього, осілості) і залучення раніше суспільно пасивних груп населення до громадянської участі; - вільні ЗМІ, які відіграють вирішальну роль у політичній комунікації, утворюючи осердя сучасного демократичного процесу. Упродовж другої половини XIX ст. та всього XX ст. демократія стала поняттям, яке вмістило в собі універсальний і всеохоплюючий зміст, систему поглядів та ідеологію, її ототожнюють з низкою ліберальних цінностей і проективних ідеалів (таких, які істотно впливають на реальність і сприяють змінам). До них можна віднести захищеність меншості, серйозність (не «декоративність») боротьби за владу, відкритість, автономність, співучасть у прийнятті рішень, досягнення більшої соціальної рівності тощо. Ці риси уточнюють сучасні уявлення про демократичний ідеал, розуміння сутності демократичного правління як певного вияву верховенства народу та його права контролювати й змінювати уряд. Література Берлін І. открыть »
Хрущовська "відлига"
На Заході повним темпом йшла науково-технічна революція, що базувалася на використанні нових матеріалів - напівпровідників пластмаси. Хрущов хотів догнати і перегнати західний капіталізм, але не розумів, що біжить у цілком протилежний бік. Він став перед потребою нової модернізації країни, у відповідь на виклик, який кидала неефективній радянській системі господарства повоєнна науково-технічна революція. Однак його програма модернізації більш відповідала початку, а не другій половині XX ст. Не в усьому його зусилля були марними. Саме за часів Хрущова запущено у космос першого супутника (1957) та виведено на орбіту першого космонавта (1961). Це був серйозний виклик Заходу. Україна з її великими ресурсами та потужною паливно-енергетичною базою відігравала велику роль у розвитку економічної інтеграції країн соціалістичного табору. Метою московського керівництва було досягнути такого стану, коли країни «Східного блоку» разом з радянським керівництвом становили б єдиний господарський організм. Найвиразнішим проявом цих інтеграційних планів була будова нафто- і газопроводів, що поєднували СРСР з країнами «народної демократії» Центральної Європи. У 1960-1964 рр. завершено будівництво нафтопроводу «Дружба», що проходив через українську територію, у 1967 р. - газопроводу «Братство» між газоносними районами на Львівщині і Братиславою. У 1950-1965 рр. в Українській РСР постійно зростали масштаби видобутку нафти і вугілля (у західній частині республіки створено Львівсько-Волинський вугледобувний басейн), виробництва електроенергії, продукції чорної металургії, хімічної і нафтохімічної промисловості та машинобудівного комплексу. открыть »
Феноменологічна рецепція духовної кризи у романі Марії Матіос "Майже ніколи не навпаки"
Реферат На тему Феноменологічна рецепція духовної кризи у романі Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» Тетяна Дриженко (Луганський націанальний університет імені Тараса Шевченка) Криза цивілізації, несталість у суспільстві після Першої світової війни стали благодатним ґрунтом для виникнення нової філософської течії – екзистенціалізму, яка на перший план висунула ідею унікальності людського буття. На перший погляд, вона була безперспективною, та у другій половині XX ст. набуває поширення, широкого розголосу у працях Ж.-П.Сартра, М.Гайдеггера, К. Ясперса, А.Камю та інших. Свої світоглядні позиції екзистенціалізму підтверджують художніми творами, наприклад, Ж.-П. Сартр «Нудота», «Мухи», А. Камю «Міф про Сізіфа», «Чума». Екзистенціалізм як художній і літературний напрям не є монолітом, існує кілька течій, що відрізняються насамперед світоглядними позиціями, з одного боку - це релігійний екзистенціалізм, з іншого, - атеїстичний . Ж-П.Сартр зазначає, що «ці види об Сартр Ж-П. «Екзистенціалізм- це гуманізм/ h pp: psylib.org.ua/ books/sar r01/ открыть »
Політологія Київської Русі
ЗмістВступ І. Політична думка Київської Русі 2. Ідеї політичного й національного відродження України наприкінці XVI - на початку XVII ст. 3. Українська політична думка козацько-гетьманської доби (друга половина XVII - кінець XVIII ст.) Конституція П. Орлика як втілення української державницької ідеї 4. Політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства 5. Політична думка наприкінці XIX - на початку XX ст. 6. Українська політична думка в першій половині XX ст. Висновки Список використаної літератури ВступТак само як людина - істота і біологічна - не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. открыть »
Антиглобалістський рух на сучасному етапі. Альтерглобалізм
У різній мірі це відносилося до всім трьом Інтернаціоналом, до міжнародного комуністичного (і троцькістсько) та й соціал-демократичного руху другої половини XX століття; у дещо іншій формі – до наднаціональним визвольним рухом Третього світу. Антиглобалістському ж руху, навпаки, властиві принципова розмитість кордонів, «Девертікалізація» і децентралізація, відсутність керівних органів, ієрархії, обов'язковості, уніфікації. Місце піраміди (або конуса) займає мережа: безліч різнотипних рухів, створених на різних «підставах» і не пов'язаних ніякої дисципліною – ні ідеологічної, ні політичної, ні організаційної. Єдине, що їх об'єднує постійно – це неприйняття нинішнього положення речей, принципи примату дії і внутрішньої демократії, а також Інтернет; спорадично – акції протесту; зрідка – Форуми. Таке поєднання і контраст наступності/заперечення прямо і тісно пов'язані з двома корінними відзнаками антиглобалістського руху від «альтернатівоносцев» XIX і XX ст. Одне з них – принципова відношення до Держави, колишньому для абсолютної більшості антісістемних сил минулого спочатку головним знаряддям, засобом побудови «нового світу», а потім реальною метою їхньої боротьби та існування (винятком з цієї норми були (і залишаються) анархісти). открыть »
Глобальні проблеми сучасності
Зростання індексу дисгармонії в другій половині XX ст., в інтервалі 1960-1997 років описується гіперболічною функцією, яка йде у безкінечність в районі 2025 р., тобто в той же час, коли починається колапс традиційного світу, який викликаний напругою у взаємодії людства з біосферою. Саме тому перша чверть XXI ст. стане критичним моментом світової історії, коли буде вирішуватись доля всього людства. Вражаючим збігом в часі завбачених колапсів світу («вибухів історії») демонструється наукова достовірність та глибинний зв'язок у прояві обох видів взаємодії. Визначення глобалістикою (наука про весь світ у комплексі) часу, що залишився для життя нашого традиційного світу у 20-25 років, можна віднести до найважливіших досягнень в області науки про сучасний світ. Цікаво підкреслити, що індекс соціально-економічної дисгармонії суспільства в середині окремо взятої країни є значно нижчим. За даними, якими оперують вчені, для деяких країн цей індекс становить: Росія - 14,5; США - 8,9; Китай - 8,6; Німеччина - 6,5; Японія - 4,3. открыть »
Деньги и их функции
Тому банкнота поступово втрачає властивість бути знаком золота і в другій половині XX ст. стає лише знаком кредиту. Розвиток кредитних відносин створює можливість виплачувати позики через взаємні зарахування боргових зобов'язань без залучення готівки. В обігу між різними країнами гроші виконують функцію світових грошей. Спочатку її могло виконувати лише золото. Воно було передусім загальним міжнародним платіжним засобом. У світовій торгівлі розрахунок між країнами відбувався через зарахування боргових зобов'язань банками. Якщо платежі країни перевищували її надходження, то вона вивозила на суму перевищення золото як засіб платежу. Крім того, золото у функції світових грошей було загальним купівельним засобом, коли країна негайно оплачувала товари. З середини 70-х років XX ст. внаслідок розміну доларів на золото центральні банки використовують золото як світові гроші, продаючи його за іноземну валюту на приватних ринках золота, а міжнародним платіжним і купівельним засобом стали резервні національні валюти — американський долар, німецька марка та ін. открыть »
