Візантійська імперія в ХІ - ХV ст.

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ ВІЗАНТІЙСЬКА ІМПЕРІЯ В ХІ-ХV ст. ПЛАН 1. ЗРОСТАННЯ МОГУТНОСТІ ІМПЕРІЇ В ХІ СТ. 2. СПЕЦИФІКА ВІЗАНТІЙСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. 3. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ КРАЇНИ. 4. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК ВІЗАНТІЇ. 5. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА. 1. ЗРОСТАННЯ МОГУТНОСТІ ІМПЕРІЇ В ХІ СТ. Приблизно до кінця XII ст. Візантія переживала період злету своєї могутності та впливу в світі. Після цього розпочалася доба її занепаду, що прогресував, яка закінчилася цілковитим крахом імперії та зникненням її назавжди з політичної карти світу в середині XV ст. Навряд чи хтось міг передбачити такий кінець блискучої держави ще на початку XI ст., коли біля керма влади перебувала Македонська династія. У1081 р. її змінила на престолі не менш імпозантна династія імператорів з роду Комнінів, що лишалася правлячою до 1118 р. Візантія вважалася однією з наймогутніших і найбагатших держав світу, її володіння охоплювали величезну територію — близько 1 млн км2 з населенням 20— 24 млн осіб. Столиця держави — Константинополь з його мільйонним населенням, величними будівлями, незліченними скарбами для європейських народів мав вигляд центру всього цивілізованого світу. Золота монета візантійських імператорів — безант — залишалась універсальною валютою середньовіччя. Візантійці вважали себе головними охоронцями культурної спадщини античності і одночасно оплотом християнства. Недарма священні писання християн усього світу — Євангелія були написані також грецькою мовою. Зростаючу могутність Візантійської імперії відображала активна зовнішня політика, яка трималася на воєнних здобутках настільки ж, наскільки на місійній діяльності церкви. Згідно з відродженою ідеологією візантійського ойкуменізму імперія зберігала за собою історичні та юридичні права на всі території, що колись входили до п складу чи перебували в залежності від неї. Повернення цих земель вважалося пріоритетним завданням візантійської зовнішньої політики. Війська імперїї здобували одну перемогу за іншою, приєднуючи до неї нові провінції на Близькому Сході, у Південній Італії, Закавказзі, на Балканах. Візантійський військово-морський флот, оснащений і Ва ходу. За суто релігійними справами приховувалися глибокі принципові розходження двох християнських цивілізацій — західної та східної, їхній органічний синтез був тоді неможливий. На противагу так званим латинофілам у Візантії сформувалася партія туркофілів, переконаних, що турецька чалма для їхньої батьківщини краща, ніж папська тіара. При цьому основним аргументом виступала переконаність у релігійній толерантності мусульман. Нарешті існувала численна група так званих ортодоксів, які закликали нічого не змінювати і залишити все так, як воно є. Православні країни, у свою чергу, не виявили здатності до консолідації, воюючи з Візантією на боці чи мусульман, чи католиків. Розплата за це не змусила на себе довго чекати. З 60-х років XIV ст. турецькі султани перейшли до систематичного завоювання Балкан. У1362 р. вони захопили велике візантійське місто Адріанополь, перенісши сюди свою столицю. Переможна для турків битва на Косовому полі в 1389 р., в якій вони завдали поразки сербським і боснійським військам, стала вирішальною для долі балканських країн. У1392 р. жертвою завойовників стала Македонія, а ще через рік — болгарська столиця Тирново.

Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва

361, 386, 389, 425, 455, 467, 480 Взантйська мперя 310, 429, 500 Вльно 473, 476, 491 Врджиня 36 Всла 59, 105, 227, 272, 273, 285, 371, 399, 411, 419, 430, 467, 479, 507 Влтава 439, 440 Волга 31, 113, 220, 227, 278, 279, 302, 303, 309, 311, 333, 421, 426, 482, 485, 488, 494, 497 Волго-Донський канал 274 Волощина 36, 8385, 87, 117, 124, 183187, 191, 210, 238240, 244, 248, 260, 266, 269, 270, 283, 284, 308, 310312, 406, 409, 412, 414, 416, 456, 505 Волхов 438 ГааAа 236, 248, 298, 327, 328 Габсбурзька мперя 115, 171, 177, 187, 271, 312 ... »

Індоарійські таємниці України

Гадають, що назва Жмеринка могла утворитися з gъmъr або gъmer, звідки й gimir. А ассірійська мова називає кімерійців gim(m)ir (ТСУ, 136–137). Зазначимо принагідно, що назви печенізьких фортець на Дністрі, назви яких подає в Х ст. візантієць Костянтин Багрянородний, знаходять своїх двійників в Індії, як назви раджпутських фортець (див. статтю в цій книжці «Індія і загадкові печеніги»). Це цікаво у зв’язку з тим, що факти свідчать про спорідненість причорноморських кімерів, індійських сувірів-сіндів і слов’янських сіверів (ТРС, 10–17). У ХV ст. зафіксовані й прізвища Чемер, Чемеревич тощо. Сюди ж долучається й історичне місто Чемерин у Волинській землі, згадуване літописом під 1149 роком. Причому в Суздальському літопису воно згадується як Чемерин, а під тим самим роком в Іпатіївському — як Черемин. Назва цього старовинного міста виводиться від чемер — «отруйна рослина чемериця», оформленого присвійним суфіксом ін (НДГ, 184). Від цієї ж основи утворено ряд інших назв. У Білорусії: Чемери (Чамеры, Чамяры) — села в Каменецькому й Слонимському районах, с ... »

Конституція Пилипа Орлика

Отже, вимоги до документів конституційного характеру висвітлені біль ніж чітко та ясно. Розглянемо документ, створений П. Орликом більш детально, щоб доказати його право першим стояти в одному ряду з Конституціями США, Франції, Польші. ПАКТИ Й КОНСТИТУЦІЇ ЗАКОНІВ ТА ВОЛЬНОСТЕЙ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО. Зміст правових норм та їх оформлення з точки зору визнаних норм конституційного права Текст був складений латинською та руською мовами. «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» написані під значни впливом ідей західноєвропейського парламентаризму закладали головні принципи республіканської форм правління. Документ складений як договір між гетьманом та Військом Запорозьким (народ України), що було характерно для західної традиції, і відрізнялися від ідей східного патримоніалізму. Конституція складається з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави. У преамбулі схематично викладено історію Війська Запорозького — всього малоросійського народу. Тут Пилип Орлик витворив історико-політичний міф про те, що першим прийняв християнство каган «хозарів-козаків», а не князь Володимир Святославич.Отак і народ козацький, давній та відважний, раніше званий Хозарським, спочатку підніс безсмертною славою, широкими володіннями та героїчними діяннями, яких не лише сусідні народи, а й сама Східна (Візантійська) Імперія на морі й на суші боялась настільки, що Східний (Візантійський), імператор,замисливши умиротворити цей народ, поєднався з ними міцним союзом і власну дочку Кагана себто володаря Козаків, призначив сину своєму (як дружину) У такий спосіб документ заклав історичний пріоритет Української держави, першість у ній віддавалася козакам. открыть »

Московство

Вн хотв, щоб татари побили кивських князв, а сам, збергши вйсько, став би найсильншим з них мг запанувати над усма. Дал безперервно загарбували сусдн земл вс ¶вани, Петри, Катерини, Миколи, Ленн, Хрущов. Мнстр Катерини ¶¶ Платон Зубов склав список держав та династй, що х ма Московщина вддати ґвроп. У тому списку нема Швец, Прус, Польщ, Австр, Дан, Туреччини. Де ж вони подлися? Вдповдь на це да його проект московсько мпер. У тй мпер мало б бути шсть столиць: Петербург, Москва, Астрахань, Вдень, Костянтинопль Берлн. У кожнй столиц король, пдлеглий московському мператоров[251]. Чи ж тепер у Берлн, Варшав, Праз, Соф, Будапешт, Бухарест не васали мператора Микити? Понад сто рокв тому монархст Ф. Тютчв подав проект московського загарбницького месанзму. Той проект: 1) вдновлю Взантйську мперю, але столицю переносить з Царгорода до Петербурга; 2) обдну вс християнськ церкви в одну православну. Замнмо монархчну термнологю на соцалстичну (Взантю ¶¶¶ ¶нтернацоналом, православну церкву комунзмом) мамо докладну копю промов та писань радянських Тютчвих. «Двадцяте столття належить нам, москвинам»[252] ... »

Архітектура Візантії

При розробці прикрас фасаду й обробці інтер'єра за основу бралися місцеві традиції. Наприклад, у східній частині держави храми відрізнялися строгістю і простотою. Церкви, що зводилися на території Греції, характеризувалися ясними, чіткими, гармонічними пропорціями, у яких почувався вплив античних традицій. На формування типів церков чималий вплив робила політична обстановка в імперії. У 1054 році відбулася Велика схизма, тобто розкол єдиної християнської Церкви на західну і східну. Це подія, зрозуміло, уплинуло на зовнішній вигляд і обробку інтер'єра культових споруджень. Відносини між Сходом і Заходом усе більше і більше загострювалися. У 1204 році хрестоносці захопили столицю Візантії — Константинополь. Результатом цієї події з'явився розділ території, і Візантійська імперія, що ніколи володіла величезним впливом, перестала існувати. , Пізднєвизантийський період Після розпаду Візантійської імперії утворилося кілька латинських і грецьких держав. Одне з найбільш сильних грецьких держав — малоазійська Никейська імперія — стало вести боротьбу за возз'єднання Візантії, що увінчалася успіхом. открыть »

Османська Імперія

До цього треба додати зловживання й сваволю мусульманських чиновників, шалені податки та жах перед непереможністю турецьких орд. Лише 2 тис. католиків-добровольців, очолені славетним генуезьким авантюристом-кондотьєром Джустініані, прибули морем на допомогу братам- християнам проти османської навали. Практично в 1453 р. безсила Візантійська імперія залишилася сам на сам із турками. Султан Мехмед II (1451-1481) був людиною, для якої не існувало понять «гуманність» і «неможливо». На шляху до влади він знищив двох старших братів ( і це в 11 років!). Під пильним наглядом армії репетиторів (на чолі з курдом Ахмедом Курані) царевич блискуче опанував філософію й літературу, знав шість мов (турецьку, грецьку, арабську, латинську, перську, іврит), та коли його батько Мурад помер, Мехмед наказав утопити свого брата-малюка Ахмеда, щоб позбутися будь-яких конкурентів. «Манери нового султана були шляхетними й стриманими, за вшіятком тих випадків, коли він багато випивав: він мав спадкову надмірну схильність до алкоголю». Утримуючи великий гарем, Мехмед II полюбляв займатися сексом із хлопчиками , а запальність, жорстокість, хтопам'ятність та впертість штовхали султана до реалізації «ідеї фікс», що гризла його з дитинства - стати володарем Константинополя. открыть »

Правління Івана ІІІ

Відважні захисники вважали за краще загинути, але не склали зброю. Знов грізна небезпека нависнула над Руссю. Тільки з'єднання всіх російських сил могло зупинити ординців. Що підійшов до берегів Оки Ахмат побачив величну картину. Перед ним тягнулася «многия полки великого князя, аки море колеблющеся, зброя ж на них бяху чисті вельми, яко сребро блистающи, і вооружени зело». Розміркувавши, Ахмат наказав відступати. 1.4 Одруження на Софье Палеолог. Боротьба з братами Перша дружина Івана III, тверская княжна Марія Борис, померла ще 22 квітня 1467 р. Великій княгині було 25 років. Ходили чутки про її отруєння. А 11 лютого 1469 р. до Москви прибув посол з Рима грек Юрий— від кардинала Віссаріона. Він приїхав до великого князя, щоб запропонувати йому одружуватися на тій, що жила у вигнанні після падіння Константинополя племінниці останнього візантійського імператора Костянтина XI Софье Палеолог.5 Для росіян Візантія довгий час була єдиним православним царством, оплотом істинної віри. Візантійська імперія лягла під ударами турок, але, поріднившися з династією її останніх «василевсов» — імператорів, Русь як би заявляла про свої права на спадщину Візантії, на величну духовну роль, яку ця держава колись грала в світі. открыть »

Хрестові походи

Так була відновлена Візантійська імперія. Але відновлена Візантія була вже ослабленою державою. Четвертий хрестовий похід покінчив з Візантією як з великою державою. Володіння її після відновлення обмежувалися лише незначною частиною Балканського півострова і вузькою смугою Малої Азії. Залежні від Візантії болгари звільнилися від візантійського ярма ще до четвертого хрестового походу — в 1186-1187 рр. Біля цього ж часу від Візантії відпали і сербські володіння. Останні хрестові походи Всіх хрестових походів налічується вісім. Але перші чотири були найважливішими. Останні чотири походи були і не такими багатолюдними, і не носили вже загальноєвропейського характеру. В них брали участь тільки окремі государі і окремі країни. П'ятий похід (1217-1221) цікавий тим, що його організатори намагалися як би здійснити первинний план учасників четвертого походу. Спочатку учасники п'ятого хрестового походу вели військові дії в Палестині, потім вони перенесли їх до Єгипту. Хрестоносці захопили в Єгипті р. Дамієтту, але потім в результаті невдач вимушені очистити захоплену ними частину долини Нилу. Велику роль в початковій стадії походу, коли військові дії відбувалися ще в Палестині, грав угорський король Андрій II. открыть »

Лекції з української та зарубіжної культури

Впливи античних міст-полісів у пізніші віки продовжували зв'язки Київської Русі з Візантійською імперією. Д. Візантійська культура. Держава Візантія існувала з кінця 4 століття до середини 15 ст. (до 1453 року, коли Константинополь був захоплений турками), тобто на рубежі пізньої антики і середньовіччя, створена внаслідок розділу Римської імперії та падіння Західної Римської імперії. Вона підтримувала концепцію всесвітнього римського панування, ідею світової монархії, світового імператора. Є класичним прикладом держави, яка справила великий вплив на розвиток світової цивілізації, але не залишила спадкоємців. Візантія охоплювала землі Балканського півострова та Малої Азії, острова Егейського моря, Кіпр, Крит, Сірію, Палестину, Кіренаїку, Єгипет, Херсонес, Західну Вірменію, Грузію. Найбільшого розквіту досягла у середині 6 століття н.е. за імператора Юстініана І (527-565 рр. н.е.), коли провадилися законодавчі та адміністративні реформи, розвивалася культура, ремесла, торгівля. Особливості візантійської культурної традиції: 1)Синтез західних та східних елементів культури; 2)Урочистість, помпезність стилю. У Візантії отримали поширення науки, як філософія, математика, медицина, історія; види мистецтв - архітектура, монументальний живопис (фрески, мозаїка, різьба по каменю, художні ремесла) музика (світська та духовна), література (проза і поезія). открыть »

Іcторія Болгарії

План: Загальні відомості Столиця Болгарії – Софія Головні дати найновішої історії Болгарії Болгарія та комуністичний режим СРСР Болгарія та Європейський союз Болгарія та НАТО Референдум 8 вересня 1946 Прийняття конституції 1991 Уряд Ф. Дімітрова Болгарія в косовському конфлікті Національна програма по підготовці і приєднанню Болгарії до НАТО Використана література Болгарія – держава, розташована в північно-східній частині Балканського півострова. Болгарія - дуже стародавня держава ,має тисячолітню історію. Вона має виключно багату історію. В цій невеликій країні, розташованій на порозі Європи і Азії, залишили свій слід практично всі великі культури старовини. Фракійці, греки, римляни, візантійці, імперія Османа. Всі вони встигли побувати на болгарській землі, всі вони залишили тут незліченні пам'ятники: усипальні, фортеці, храми, мечеті і предмети мистецтва. Багата Софійськая улоговина, роздоріжжя безлічі доріг, прекрасний клімат виявилися причиною поява міста в дуже стародавні часи. Є фактом те, що Софія не тільки одне з якнайдавніших міст Болгарії, але і всієї Європи. открыть »

Вірменія. Іст. нарис

Римляни і перси незабаром прийшли до переконання, що немає потреби зберігати незалежність Вірменії і вирішили розділити вірменські землі між собою. Так у 428 році древньовірменська держава припинила своє існування. Візантійська і перська Вірменії Протягом V-VI ст. Вірменія залишалася розділеною між Східно-Римською імперією (Візантією) і Персією. По-різному склалися долі вірменських земель - у візантійській частині була введена імперська адміністрація, у перській, зі слів історика Егіше, - "царство перейшло до нахарарамів" (князів), які підкорялися правителю, що призначався перським царем. У цей важкий період вірмени зберегли себе і свою культуру завдяки мужності і стійкості народу. Величезною підмогою цьому послужило створення вірменським вченим Месропом Маштоцем національної писемності. Феодальний лад проник в обидві частини роздробленої Вірменії, поступово вона розпалася на безліч князівств, до кінця VII ст. їх нараховувалося вже близько п'ятдесяти. Найбільш впливовими з них були князівства Маміконідов, Багратідов, Арцрунідов. По-різному складалися також васальні відносини у візантійській і перській частинах Вірменії. открыть »

Походження Давньоруської держави

Ослаблення та занепад Хозарського каганату, зумовлені походами Святослава, мали неоднозначні наслідки: з одного боку, вони сприяли консолідації східнослов'янських племен у межах Давньоруської держави, оскільки над землями в'ятичів та сіверян не нависала хозарська загроза, з іншого боку, падіння Хозарії відкрило шлях на Русь кочовим народам Сходу, насамперед печенігам. Успіхи Святослава на сході не на жарт стурбували Константинополь, тому імперія вдалася до дипломатичної гри. У 968 р. на запрошення візантійського імператора Никифора Фоки київський князь на чолі 60-тисячного війська вирушає в похід проти Болгарії. Підштовхуючи русичів до боротьби з болгарами, візантійська дипломатія мала на меті зав'язати в кривавий вузол війни двох своїх сильних противників, що могли протидіяти встановленню контро-лю Константинополя на Балканах, але розрахунки Візантії не виправдалися. Потужним ударом Святослав розбив під Доростолом болгарське військо і захопив 80 міст вздовж Дунаю. Спочатку візантійська сторона не перешкоджала діями русичів у Подунав'ї, адже чужими руками руйнувалася Болгарська держава, яка протягом IX ст. була грізним ворогом імперії. У 811 р. болгарський хан Крум розгромив візантійське військо і взяв у облогу Константинополь. открыть »

Даниил Галицкий и его внутренняя и внешняя политика (Данило Галицький - його внутрЁшня та зовнЁшня полЁтика)

Олександр, звільнившись з допомогою татар від конкуренції власного брата, хотів був тим же способом звільнитися від суперництва короля Данила. Але, - додає той же автор, - на відміну від князя Андрія Ярославича, Галицько- Волинськнй князь зумів відбити татар, втративши лише Пониззя. Після того, як хрестоносні війська зруйнували Константинополь i 1204 року заснували на руїнах Візантійської імперії Латинську, Візантія зорганізувала в Hiкeї нову столицю. Туди перейшли i цісарський двір з Федором I Ласкарисом, i патріарх. Цісарі Феодор І і, зокрема, Іван Ватаці шукали союзів для боротьби з Латинською імперією та Папською Kypiєю. Союз з цісарем Фрідріхом II у 1240-роках хвилював Kypiю. Одночасно вона намагалась нав'язати зв'язки з татаро-монголами й вислала послів до Монголії, щоб розпочати спільну акцію проти Нікейської імперії. Олександр включився в союз, який наприкінці 1250-ох poків зв'язав Нікейський Візанійський двір, очолений цісарем Ватаці, та великоханський двір у Коракорумі. «Не може бути сумніву, - пише Б. открыть »

Історія України

У центрі міжусобного протистояння, як правило, був Ки'ів, який того часу став не тільки символом, а й засобом влади. Лише за одне століття (1146—1246 рр.) київський стіл 46 разів переходив із рук в руки. Найдовше правління тривало 13 років, а 35 князів перебували при владі не більше року. Київ був своєрідним важелем для нарощення і розширення власного впливу, саме тому кожен із князів після оволодіння великокнязівським престолом перетворювався на активного поборника загально руської єдності. Ця боротьба доцентрової та відцентрової тенденцій значною мірою зумовлена неврегульованістю питання про принцип спадкоємності князівської влади, була суттю міжусобних війн. 4. Зміна торговельної кон'юнктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії у зовнішній торгівлі. Наприкінці XI ст. половецькі кочовища перерізали торговельні шляхи до Чорного та Каспійського морів. Крім того, серйозного удару транзитній торгівлі Київської Русі було нанесено двома подіями світового значення: по-перше, слабіюча Візантія 1082 р. за поміч у війні з Сицилією дала дозвіл Венеції торгувати без мита і мати свої порти на території Візантійської Імперії; по-друге, хрестові походи відкрили для італійських, французьких та німецьких міст морський шлях на схід, безпосередньо зв'язали Західну Європу з Малою Азією, Візантією. открыть »

Античні міста-держави півнвчного Причорномор

Навали кочовиків , зокрема готів , фактично знищили сільські округи . Майже всі античні держави остаточно припинили своє існування в 70-х роках 4 ст. під ударами гунів . Вижили тільки Херсонес і Пантікапей , які згодом увійшли до складу Візантійської імперії . Державно-політичний устрій . Північнопричорноморські поліси були рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками , де раби , жінки та іноземці не мали прав громадянства . Найвищими органами законодавчої влади були народні збори ( "народ ") і рада . Народні збори , в яких брали участь усі повноправні громадяни , вирішували питання зовнішньої політики , оборони , грошового обігу , забезпечення населення продовольством , надання привілегій купцям . Виконавча влада складалася з різних колегій - магістратур або окремих службових осіб - магістратів . Існували спеціальні колегії , котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами (колегія стратегів) , торгівлею (колегія аграномів) , благоустрою міста (колегія астиномів) та інші . Діяли судові установи , що складалися з кількох відділів.У судочинстві брали участь судді , свідки , обвинувачі. З часом у державно-політичному житті відбувалися зміни .Так , поліси Боспору Кіммерійського в 480 році до н.е. об'єдналися під владою Археанактидів у єдине Боспорське царство , хоча й після цього залишились практично самостійними в своїх внутрішніх справах. открыть »

Військо запорізьке

Полк означав і відділ війська і округу, де цей відділ дислокувався. В 1620-1630 рр. було 6 реєстрових полків: білоцерківський, канівський, корсунський, переяславський, черкаський, чигиринський і короткий час ще — миргородський й лубенський. За Богдана Хмельницького було 17 полків: білоцерківський, брацлавський, кальницький або винницький, канівський, київський, корсунський, кропивенський, миргородський, ніжинський, паволоцький, переяславський, полтавський, прилуцький, уманський, черкаський, чернігівський, чигиринський, а деякий час ще й бихівський або білоруський, подільський й інші. В XVIII ст. залишилося козацьке військо тільки на Лівобережжі (й у Києві); тоді полків було 10: гадяцький, київський, лубенський, миргородський, ніжинський, переяславський, полтавський. прилуцький, стародубський, чернігівський. Величина козацького полку за ці два століття безнастанно зростала. На переломі ХVІ-ХVІІ ст. козацький полк складався пересічно з 500 людей. Так, відділ козаків, набраних за Баторія, мав 530 чоловік; в 1601. р. козацьке військо числом 2000, мало 4 полковників; австрійський посол до козаків 1594. р. Еріх Лясота каже, що на Запорожжі полковник це старший над 500 людьми. В 1620-1630 рр. козацький полк був уже удвоє більший, мав 1000 людей. открыть »

Антифеодальні виступи селян в Україні у другій половині XVI – першій половині XVII ст

Великі прибутки давали кінські заводи, що зустрічалися в окремих фільварках. У табунному конярстві вже помічалися спроби поліпшувати коней. У деяких фільварках почали закладати й кінські заводи. Коней продавали здебільшого для потреб війська. Частина продукції фільваркового господарства перероблялася на місці. Розвиток фільваркового господарства призводив до обезземелення селян і воднораз — до зміцнення позицій середнього й, особливо, великого (магнатського) землеволодіння. На Західній Україні селянське малоземелля зростало швидше. Так, у ХV — 1 половині ХVІ ст. дієздатні селяни, кмети, ще становили величезну більшість селянства і користувалися наділами в розмірі лана (20 – 25 га), не рахуючи пасовиськ, лук тощо, а вже в 2 половині ХVІ ст. став півваловий наділ. Цей процес, однак, відбувався нерівномірно. У Снятинському старостві Руського воєводства, наприклад, як відомо з люстрації 1565 р., в 10 селах (усього їх було 14) 63,9 % кметів користувалися приблизно повнолановими наділами, а 36,1 % — півлановими. Снятинське староство, розташоване в економічно відсталому районі (селяни в 4 селах, що не входили до числа згаданих 10, займалися здебільшого вівчарством), мало один невеликий фільварок. За городників тут було менше 3 %. открыть »

Культура Київської Русі.

Культура Київської Русі постала на ґрунті матеріальних і духовних здобутків тих народів, що протягом попередніх тисячоліть заселяли нашу землю. Часті міграції населення, які відбувалися у стародавні часи на її теренах, сприяли жвавому культурному обміну між народами. Але водночас вони призводили й до значної руйнації окремих культурних утворень, які інколи й зовсім зникали внаслідок асиміляції або знищення. У мистецтві Київської Русі значного розквіту набуває монументально-декоративний живопис. З культовою архітектурою Київської Русі пов'язані такі види мистецтва, як живопис, художня мозаїка, майоліка. Першими художниками на Русі були греки та місцеві "книжники" - майстри мініатюри, далі - творці фресок та мозаїк. Жанри, що їх розвивали майстри, - це біблійні, алегоричні образи, портрет, побутові сцени з князівського життя. Ще до запровадження християнства на Русі існувала певна традиція живопису, а з християнізацією вона розвивається і стає важливим елементом культури середньовічної держави. Невід'ємною частиною споруд київської держави Х-ХІІІ ст. були розкішні прикраси, зокрема в церквах. Візантійська церква, а за нею і українська прагнули викликати у віруючих сильні емоції, переживання. І тому зовнішня архітектура і внутрішня декоративність, прикраси і увесь молитовно-літургійний обряд мали служити цій меті. Ідеолоіія візантійського православ'я була втілена найяскравіше у храмовому розписі в його двох найголовніших формах І його двох найголовніших формах: іконописанні та стінописів. открыть »