Право власностi та право повного господарського ведення: спiльне та вiдзнаки
Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні
Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має одержати відповідний дозвіл. Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на підставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим ринком. Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки на підставі відповідного договору, типова форма якого затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України. Вимоги до такого розрахункового банку встановлюються у положенні, що затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України. открыть
Новели посвідчення правочинів зі змінами 09.01.09
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі — Державний реєстр) — це єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна. У ст. 4 Закону зазначається, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; А) речові права на чуже нерухоме майно: а)право володіння; б)право користування (сервітут); в)право постійного користування земельною ділянкою; г)право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); д)право користування нерухомим майном строком більше ніж один рік. открыть
Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу
Реферат: Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу План Вступ 1. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу Висновок Література Вступ Державне управління у сфері використання та охорони лісів є формою здійснення функцій, які випливають зі змісту права власності держави на ліси. Воно поділяється на загальне та спеціальне. Відповідно до статей 23, 24 Лісового кодексу загальне державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та деякі інші органи відповідно до законодавства. Спеціальне державне управління в цій сфері здійснює Держкомлісгосп України. Компетенція цього комітету та його органів визначається ст. 32 Лісового кодексу України та Положенням про міністерство, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. Основними функціями управління у галузі використання, відтворення, захисту та охорони лісів є: ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; лісовпорядкування; розподіл і перерозподіл лісів; відновлення лісів і лісорозведення; державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною та захистом лісів; вирішення спорів у галузі використання, відтворення, охорони та захисту лісів видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, надання земельних ділянок лісового фонду в постійне та тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт. открыть
Загальна характеристика права власності
Обмеження щодо об'єктів права власності. Для суб'єктів права приватної власності ст. 325 ЦК передбачає можливість встановлення законом окремих видів майна, які не можуть їм належати. Сьогодні такого закону не існує, а обмеження містяться в постанові Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. «Про право власності на окремі види майна», якою встановлено, по-перше, перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. До такого майна належить бойова і спеціальна воєнна техніка, вибухові речовини, зброя тощо; по-друге, зазначеною постановою запроваджується спеціальний порядок набуття права власності особами на окремі види майна, наприклад, таке майно, як вогнепальна гладкоствольна зброя, може бути придбане за дозволом органів внутрішніх справ особами, які досягли віку 21 року, а нарізна зброя - особами, які досягли віку 25 років. Радіоактивні речовини набуваються за дозволом Державного комітету України по ядерній та радіаційній безпеці і т. ін. Частина 2 ст. 374 ЦК припускає можливість встановлення для іноземців та осіб без громадянства обмежень стосовно земельних ділянок, хоча за загальним правилом, їм може надаватись земельна ділянка у власність1. открыть
Право власності на житло за новим ЦК
Реферат ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО План Визначення поняття «житло». Житловий будинок як об'єкт права власності. Садиба як об'єкт права власності Квартира як об'єкт права власності Права власника житлового будинку, квартири Література Визначення поняття «житло» Визначення поняття «житло» міститься у ст. 379 ЦК. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Найважливішою ознакою житла є придатність його для постійного проживання фізичних осіб у ньому. Придатне для проживання житло утворює житловий фонд України (ст. 4 ЖК УРСР). Не вважаються житлом окремі виробничі приміщення, вагончики, підвали, сараї, гаражі, пересувні контейнери тощо. Житло є місцем постійного проживання особи. Під місцем проживання розуміється житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК). Отже, поняття «місце проживання» є більш широким порівняно з поняттям «житло», оскільки житлом є лише місце постійного проживання фізичної особи. открыть
Аудит кредитів
РЕФЕРАТ з дисципліни: АУДИТ Аудит кредитів Аудит кредитівДля зручності кредитні функції можна поділити на такі складові частини: а) видача кредиту і виплата за ним коштів; б) моніторинг; в) одержання платежів; г) періодичний огляд і оцінювання. У межах цих категорій основними питаннями внутрішнього контролю є: а) видача кредиту і виплата коштів: • чи одержує банк повну та інформативну заявку на одержання кредиту, включаючи фінансові звіти позичальника й опис цільового використання кредитних коштів; • чи використовує банк письмове пояснення, що описує критерії оцінювання заявок на одержання кредиту (наприклад, показник покриття процентних виплат, вимоги щодо маржі, показники співвідношення заборгованості і власного капіталу); • чи одержує банк звіти за кредитами, а чи проводить незалежне вивчення можливих позичальників; • чи використовує банк процедури, що забезпечують виявлення кредитування зв'язаних сторін; • чи проводиться належний аналіз кредитної інформації клієнта, включаючи заплановані джерела коштів для обслуговування кредиту і здійснення за ним виплат; • чи грунтуються ліміти затверджених сум кредитів на встановлених старшим кредитним менеджером; • чи потрібна згода відповідного кредитного комітету або ради директорів щодо кредиту, який перевищує встановлені ліміти; • чи є відповідний поділ обов'язків між функціями згоди щодо надання кредитів і функціями моніторингу видачі кредитних коштів, одержання платежів та огляду кредитного портфеля; • чи перевірено право власності на кредитне забезпечення і черговість права на одержання задоволення за рахунок такого забезпечення; • чи розглядається і затверджується документація, що підтверджує заявку на одержання кредиту, незалежним службовцем, не підпорядкованим спеціалістові кредитного відділу; • чи є контроль за належною реєстрацією заставного забезпечення (наприклад, реєстрація в державних органах заставних прав на майно); • чи є адекватний фізичний захист векселів, заставного забезпечення та підтверджувальних документів; • чи є контроль, що забезпечує негайний облік виданих кредитних коштів; • чи є контроль, що забезпечує цільове використання кредитних коштів позичальником у максимально можливому ступені; б) моніторинг: • чи готується пробний бухгалтерський баланс і чи проводиться звіряння контрольних рахунків тими працівниками, які не задіяні в обробці й реєстрації кредитних операцій; • чи готуються вчасно звіти за кредитами, щодо яких прострочені платежі основної суми або відсотків; • чи розглядаються ці звіти працівниками, що не виконують роботи з надання кредитів; • чи використовуються процедури, що дають змогу контролювати дотримання позичальником кредитних обмежень (наприклад спеціальних застережень у тексті кредитної угоди) та вимог з надання інформації банку; • чи є процедури, що вимагають проведення періодичного переоцінювання заставного майна; • чи є процедури, що дають змогу переконатися в тому, що проводиться регулярний аналіз фінансового стану позичальника та результатів його операцій; • чи є процедури, що забезпечують облік усіх важливих майбутніх та адміністративних дій (наприклад, продовження реєстрації забезпечення) і виконання таких дій з настанням їх контрольних термінів; в) одержання платежів: • чи ведуться записи про надходження платежів за основною сумою боргу і відсотків, а також відновлення залишків позикових рахунків працівником, який не виконує роботи з надання кредитів; • чи є контроль за простроченими кредитами з метою своєчасного вимагання платежу; • чи є у письмовому вигляді процедури, що визначають політику банку щодо стягнення невиплаченої основної суми кредиту та відсотків через суд, за допомогою переходу права власності на заставлене майно або відновлення у володінні; чи є процедури з одержання регулярного підтвердження залишків позикових рахунків за допомогою прямих письмових контактів з позичальником, які здійснюються працівниками, не пов'язаними з наданням і реєстрацією кредитів, а також чи проводиться незалежне дослідження виявлених розбіжностей; г) періодичний аналіз та оцінювання: чи є процедури регулярного незалежного аналізу всіх кредитів, включаючи: аналіз результатів зазначених процедур моніторингу; аналіз поточних обставин, що безпосередньо впливають на позичальників у відповідних географічних районах та галузях; чи є в письмовому вигляді відповідна політика зі встановлення критеріїв для: створення резервів на можливі втрати за позиками; припинення нарахування відсотків (чи створення компенсаційних резервів) открыть
Вексель и вексельные операции
Його право вимоги до вексельного боржника незалежне від прав його попередників і базується виключно на володінні векселем і здійсненому індосаменті. Здійснення індосаменту не завжди пов'язане з передачею права власності на вексель. Індосамент може мати тільки передоручительний характер або здійснюватися з метою застави векселя. У цьому випадку до держателя не переходить право власності на вексель. Він має право здійснювати усі дії з метою отримання платежу за векселем і примусового стягнення, але передати вексель далі він може тільки у порядку передоручительства. Відмінність передоручительного індосаменту від заставного полягає в тому, що держатель за передоручительним індосаментом отримує суму векселя для свого індосанта, а держатель за заставним векселем має право направити отриману суму або її частину на погашення виданого ним індосанту кредиту, що забезпечений заставою векселя. Гарантійна функція індосамента полягає в тому, що після передачі векселя індосант сам стає перед індосатором у положенні вексельного боржника, який відповідає згідно з законом за акцепт і платіж за векселем. Індосант гарантує новому держателю, що платник належним чином акцептує і сплатить вексель, а якщо він цього не зробить, то індосант сам оплатить вексель. открыть
Діяльність римських магімтратів
Необхідно виявити гнучкість і дозволяти знову виникаючі питання в інтересах пануючого класу, у першу чергу – з метою закріплення необмеженого права власності рабовласників на рабів і права власності на землю. Класичні юристи успішно справилися з завданнями, що стояли перед ними. Вірні своєму практичному напрямку, вони у своїх коротких і дуже чітких рішеннях окремих спірних випадків задовольняли нові запити життя відповідно до інтересів пануючого класу. При цьому нерідко виявлявся консерватизм, властивим римським юристам. Але, поряд з цим, у їхнє діяльності виразно позначався і новий прогресивний початок, що було засновано на відшуканні волі чи закону сторін.Scire leges o hoc es verba earum Знати закони – це не значить триматися e ere, sed vim ac po es a em за їхні слова, але (розуміти) їхню силу (D.1.3.17) і значення (міць) Відходячи від старого, строго цивільного права, нове тлумачення спрямувалося в напямку пошуку aeguum e bo um – справедливого і доброго. Це нове тлумачення спиралося на зародки тодішньої науки. Риторична теорія тлумачення права до кінця республіки ввійшла в систему навчання, досягла зрілості і вплинула на римську юриспруденцію. открыть
Право власності
Підставами виникнення права власності, так само, як і припинення підставами права власності, є юридичні факти, тобто такі обставини реального життя, які закон виділяє як підстави виникнення права власності. Більш того, одні й ті ж юридичні факти можуть одночасно бути підставами виникнення права власності в однієї особи і підставами припинення права власності в іншої особи. Цивільне право поділяє підстави припинення права власності на дві групи: 1) первісні; 2) похідні. Метою дослідження є науковий аналіз первісних підстав виникнення прав власності в цивільному праві, а також потрібно розкрити їх класифікацію відповідно до чинного законодавства. 1. Види виникнення права власності Як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, зазначених у ЦК України. Всі юридичні факти, які утворюють правовідносини власності (і відповідно суб'єктивне право власності), можна поділити на первісні і похідні. За первісних фактів право власності виникає на річ вперше або незалежно від попередніх власників, за похідних — право власності виникає у суб'єкта внаслідок волевиявлення попереднього власника. открыть
Право власності на землю
Реферат на тему «Право власності на землю» План 1. Поняття права власності на землю 2. Право державної власності на землю 3. Право комунальної власності на землю 4. Розмежування земель права державної і комунальної власності 1. Поняття права власності на землю За своєю природою право власності на землю є одне із основних майнових прав. Виступаючи як об'єкт права власності, земля отримує особливі правові ознаки: вона стає «майном», тобто тим предметом цивільного, а тепер і земельного права, який відрізняють особливі юридичні ознаки. Сучасне суспільно-правове становище в Україні характеризується тим, що земельні проблеми, і особливо проблеми права власності на землю, викликають підвищений інтерес. Право власності на землю, дорогу якому проклала Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року і яке було закріплено Конституцією України, виявилось однією з найбільш складних конструкцій для впровадження в українську правову дійсність. Одним із важливих і відчутних результатів сучасних земельних перетворень є затвердження крім державної також комунальної і приватної власності на землю. открыть
Підприємництво
Отже, тут діє загальний принцип, згідно з яким, засновниками (співзасновниками) можуть бути «фізичні і юридичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами України». Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Щодо підприємств загальнодержавної власності — це підвідомчі Кабінету міністрів України органи державної виконавчої влади, інші центральні відомства. Вони приймають рішення про створення підприємств державної власності, затверджують статути і контролюють їх дотримання, укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, контролюють ефективність використання закріпленого за підприємствами майна, його збереження Це загальне правило. В окремих випадках (наприклад, щодо підприємств будівельного комплексу) зазначені функції і повноваження Кабінет міністрів України делегує господарським об'єднанням: коропораці-ям, концернам тощо. Щодо підприємств комунальної власності уповноваженими органами з засновницькими правами є виконкоми обласних і міських Рад, місцеві державні адміністрації та уповноважені ними органи. открыть
Совместные предприятия на примере Киевской области
Вимоги до результатів господарської діяльності стосуються найму місцевого персоналу, використання різних джерел кредитування та надання інформації і регулюються, як правило, законодавством приймаючої країни. Позбавлення інвестора прав власності є однією іх ключових проблем у інвестиційних відносинах, яка вирішується або гарантією неможливості конфіскацій та націоналізації власності іноземного підприємця, або (у випадку націоналізації) – частковою виплатою і компенсацією. Розв”язання суперечок відбувається за допомогою Міжнародного центру урегулювання інвестиційних суперечок, який був створений у 1965 р. (У 1994 р. центр об”єднував 113 країн світу) . На першому етапі суперечки між інвесторами та урядом приймаючої країни вирішуються на основі конструктивних консультацій. Суперечка також може розглядатись компетентним судовим або адміністративним органом приймаючої країни. Норми поведінки корпорацій передбачають формування загальних понять, принципів і норм, яких мають додержувати іноземні підприємці у приймаючій країні. открыть
Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень. Стаття 5. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності (Зупинити дію частин третьої, четвертої, п'ятої, шостої, сьомої, восьмої і дев'ятої, згідно з Декретом КМ 6-93 від 12.01.93 ) Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво" ( 698-12 ). Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. открыть
Державне регулювання комерційної діяльності
Це є майно, яке у визначеному статутом порядку присвоює власник (власники) підприємства. Право визначати цілі і предмет діяльності підприємства належить його засновникам, які виходять при цьому з своїх комерційних можливостей. Закон дозволяє вносити до статуту будь-яку кількість видів діяльності, не забороненої законом. Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта комерційного права виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються комерційним законодавством залежно від їхніх видів: права підприємств, об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів державної виконавчої влади. Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їхнього змісту. Засновницькі права ґрунтуються на загальній нормі права власності, згідно з якою власник "може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності" (ст. 4 Закону "Про власність"). Ця норма деталізована ст. 5, 6 Закону "Про підприємництво" та ст. 5 Закону "Про підприємства в Україні". Засновницькі права включають право на вільний вибір засновниками підприємства видів діяльності, право на вибір організаційно-правової форми підприємства, право на прийняття рішення про створення підприємства, право змінювати у встановленому порядку як діяльність, так і форму підприємства. открыть
Державне регулювання та підтримка підприємництва в Україні
Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою. Порядок створення діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України. У разі, коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємець своїм статутом. Усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавства приймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства. Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт права. За допомогою цих о ознак, систематизованих статтею 1 Закону «Про підприємства в Україні», уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства. Закон визначає, що підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство) як організаційну форму господарської («бізнесової») організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. открыть
Правовые формы организации предриятий
Міністерство освіти України Запорізька державна інженерна академія Заочний факультет Кафедра економіки та організації виробництва Курсова робота з курсу: “Економіка підприємств” Група Варіант: ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ Написала: Легеза Юлія Олександрівна Номер залікової книжки Дата здачі на перевірку Перевірила Дата перевірки Дата захисту Запоріжжя 2001р. ЗМІСТ ВСТУП .3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ .4 РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ ТА КЕРІВНИЦТВО ПІДПРИЄМСТВОМ 6 РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ .12 3.1. Приватне підприємство .12 3.2. Колективне підприємство .14 3.3. Комунальне підприємство, засноване на власності тариторіальної громади 18 3.4. Державне підприємство, засноване на державній власності. Казенне підприємство .19 3.5. Господарські товариства .24 3.5.1. Договорні господарські товариства 26 3.5.2.Статутні господарські товариства 30 ВИСНОВОК .38 СПИСОК НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40 ВСТУП У зв’язку з розпадом радянського Союзу та переходу радянських республік від командно-директивної економіки до ринкових відносин осоливої актуальності набуває проблема вивчення інсуючих правових форм організації підприємств як головного господарюючого суб’єкта економіки держави. открыть
Форми корпоративного підприємництва
Вклад (зокрема в натурі) оцінюється у гривнях і складає частку учасника та засновника у статутному фонді. З наведеної норми Закону випливає, що суб'єктом права власності на майно може бути як саме товариство, так і громадянин, який передав товариству "право користування" земельною ділянкою, іншим майном та майновими правами. Крім того, згідно зі ст. 10 цього ж Закону, учасник (акціонер) акціонерного товариства відкритого типу практично не обмежений щодо розпорядження своєю часткою в майні цього товариства (він може передати її іншим особам). Тому, на відміну від підприємств кооперативного типу, майно (чи його частка) такого товариства може стати об'єктом права власності необмеженого кола осіб. Практично ця частка у статутному фонді акціонерного товариства може стати об'єктом стягнення за боргами акціонера і, наприклад, фінансово-кредитна установа може стати акціонером такого товариства. Особливість правосуб'єктності господарських товариств дістає свій прояв у існуванні притаманного тільки цим суб'єктам права на дивіденди. Ця особливість базується на сутності цих товариств як об'єднання капіталу інвесторів на основній їх меті — задоволенні інтересів інвесторів (учасників, акціонерів). открыть
Загальний нагляд прокуратури (ч.1)
Слід помітити, що у Російській Федераціі, де Концепція судово-правої реформи (1991р.) не передбачала загального нагляду, у листопаді 1995р. була прийнята друга редакція Закона ,Про прокуратуру “,яка не тільки зберегла цю функцію, але й розширила її. Таким же шляхом пішов білоруський законодавець. До того ж не можна вважати, що обмеження в новій Конституціі наглядової ролі прокуратури є остаточним і беззаперечним. Погіршення стану законності в Украінї може змусити законодавця поновити її попередній статус. Загальний нагляд - це функція прокуратури спрямована на виявлення, присікання правопорушень в сфері економічних відносин, державного управління суб'єктів господарської діяльності, політики, культури, освіти та ін., поновлення конкретного права та притягнення порушників до відповідальності незалежно від організаційної підпорядкованості форм власності, підстав для діяльності. На які суб'єкти правовідносин поширюється загальний нагляд прокуратури: 1) центральні органи державного управління: а) Кабінету Міністрів України, міністерства, відомства, державні комітети, інші центральні органи державної влади та управління; б) центральні органи господарського управління незалежно від форм власності і підпорядкування; в) центральні органи контролю; 2) середній рівень управління: а) уряд Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів, їх виконавчі та розпорядчі органи, місцеві державні адміністрації; б) підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності та підпорядкування; в) місцеві контролюючі органи; 3) військові формування та їх установи, підприємства та організації; 4) політичні партії, рухи, громадські організації; 5) посадові особи всіх рівнів; 6) громадяни. открыть
Хозяйственное право
Майно державної власності закріплюється за державними підприємствами і належить їм на праві повного господарського відання; — вести господарську та комерційну діяльність; бути у зв'язку з цим позивачем та відповідачем у суді, арбітражному суді, захищати свої майнові права та інтереси від імені підприємства; — розпоряджатися майном. Підприємство, якщо інше не передбачене його статутом, має право: продавати (обмінювати) майно іншим організаціям, здавати в оренду, заставляти, надавати тимчасово у безоплатне користування, списувати зношені основні фонди з балансу'; — набувати на законних підставах майно. Підприємство відповідно до свого статуту має право купувати, орендувати, одержувати у будь-який інший правомірний спосіб майно (рухоме і нерухоме), використовувати його, поліпшувати і т.ін. 'Див.: пп. 40-49 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 3 квітня 1993 р.//Урядовий кур'єр.—1993.—22 квітня. Похідними від зазначених та інших майнових прав є договірно-майнові права підприємства. открыть
Екологія
Його товщина коливається від декількох і сантиметрів до 2 метрів. У зв'язку з цим варто особливо підкреслити, що ціллю правової охорони землі є не зберігання її загальної площі (вона в основному залишається незмінною), а зберігання, відновлення, поліпшення якісного стану земель. Юридично значимою характеристикою землі є те, що на відміну від «грунту» земля не може бути відділена від поверхні земної кулі. Не випадково ще з часів римського права земля вважається нерухомістю. При характеристиці поняття «земля», приміром, як об'єкта права власності, основна увага приділяється просторовим межам землі або земельної ділянки. Розходження в якісних характеристиках грунтів - фізичних, хімічних, фізико-географічних, господарсько-економічних, історичних і навіть естетичних, а також особливості грунтів як нерухомості є основою для установлення видів і категорій земель, передбачених чинним законодавством. Стаття 1. Земельне законодавство України і його завдання Земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього. открыть
